Автономна область
Автоно́мна обла́сть — різновид автономних адміністративно-територіальних утворень у СРСР у складі союзної республіки. Перші автономні області (Вотську автономну область, тепер — Удмурська Республіка у складі РФ, та Калмицьку автономну область, тепер — Республіка Калмикія у складі РФ) було створено 1920.
Спочатку автономні області були одиницями вищого рівня у складі РСФРР, підпорядковуючись безпосередньо республіканському центру. У 1920-х автономні області було включено до складу країв. Згідно з Конституцією СРСР 1936 і конституціями союзних республік 1937 автономні області було виведено зі складу країв, внаслідок чого вони знову стали адміністративно-територіальними одиницями вищого рівня.
Окрім РСФРР/РРФСР, автономні області існували також у Азербайджанській РСР (Нагірно-Карабахська автономна область), Грузинській РСР (Південноосетинська автономна область), Таджицькій РСР (Гірсько-Бадахшанська автономна область) й Українській СРР (Молдавська автономна область, утворена в березні 1924, перетворена на Молдавську АСРР у жовтні того ж року). У складі цих республік автономні області були адміністративно-територіальними одиницями вищого рівня, підпорядковуючись безпосередньо республіканському центру.
Після ліквідації СРСР більшість автономних областей у РРФСР отримали статус автономних республік. Внаслідок локальних збройних конфліктів кінця 1980-х — початку 1990-х Нагірно-Карабахська автономна область перетворилася на невизнану Нагірно-Карабахську республіку, що не контролюється урядом Азербайджану, а Південноосетинська автономна область — на невизнану Республіку Південна Осетія, що не контролюється урядом Грузії.
Згідно з законодавством Азербайджану і Грузії, ці регіони у їхньому складі не мають окремого статусу. Станом на 2016 існує дві автономні області: Єврейська автономна область (суб’єкт федерації в РФ) і Гірсько-Бадахшанська автономна область (у складі Таджикистану).
