Агапкін, Василь Іванович
Ага́пкін, Васи́ль Іва́нович (рос. Агапкин, Василий Иванович; 03.02.1884, с. Шанчерово, тепер Михайлівського району Рязанської обл., РФ — 29.10.1964, м. Москва, РФ) — військовий диригент і композитор. Прославився створенням маршу «Прощання слов’янки».
|
Агапкін, Василь Іванович | |
|---|---|
| Народження | 1884 |
| Місце народження | Шанчерово, Михайлівський район, Рязанська область, Росія |
| Смерть | 1964 |
| Місце смерті | Москва, Росія |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Життєпис
В. Агапкін народився в багатодітній селянській родині, у дитинстві залишився сиротою. 1894 зарахований учнем у духовий оркестр 308-го Царевського резервного батальйону Астраханського піхотного полку. У 15-річному віці визнаний кращим солістом-корнетистом полку. До закінчення терміну строкової служби у 1909 В. Агапкін опанував ще один духовий інструмент — трубу. Потім служив у військових оркестрах Російської армії: 1899 — в Аварському резервному піхотному батальйоні (м. Махачкала), вихованець оркестру; 1900 — у 82-му піхотному полку (м. Грозний), музичний вихованець; 1901–1906 — у 45-му драгунського Сіверського полку; 1906–1909 — у Тверському драгунському полку (Тифліс), строкова служба на посаді військового музиканта; 1910–1917 — у 7-му запасному кавалерійському полку, понадстрокова служба на посаді штаб-трубача (Тамбов); 1918–1920 — у Червоній армії, в 1-му гусарському Варшавському полку, капельмейстер; водночас 1920 у м. Тамбові організував музичну студію, оркестр з дітей-безхатченків; 1921 — капельмейстер оркестру військ Державного політичного управління; 1922 — у 17-му особливому полку Об’єднаного політичного управління, капельмейстер; 1923 — у 1-й Московській школі Транспортного відділу Об’єднаного політичного управління, капельмейстер; 1930 — у Центральній школі Об’єднаного політичного управління, у Вищій школі Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР, військовий диригент; 1947–1955 — Взірцевий оркестр Міністерства державних безпеки СРСР, начальник оркестру. Закінчив 1915 Тамбовське музичне училище (клас Ф. Кадічева). В. Агапкін і його оркестр брали участь у державних урочистостях. Оркестр під орудою В. Агапкіна грав на похованні В. Леніна. 07.11.1941 на параді захисників м. Москви В. Агапкін керував зведеним оркестром Московського гарнізону. На Параді Перемоги 24.06.1945 В. Агапкін диригував оркестром барабанщиків, під дріб яких солдати кидали фашистські штандарти під стіни Кремля. В. Агапкін брав участь у роботі з удосконалення музичної частини бою курантів на Спаській вежі Кремля. Військову службу В. Агапкін залишив у званні полковника.
Творчість
Найвідоміший твір В. Агапкіна — марш «Прощання слов’янки» (1912). В. Агапкін написав його під впливом подій Балканської війни 1912 і присвятив жінкам-слов’янкам, які проводжали своїх чоловіків, батьків, синів, братів на війну. Вперше марш пролунав у 7-му Західному кавалерійському полку в м. Тамбові, де тоді служив В. Агапкін, а вже восени 1914 його виконували оркестри Франції, Болгарії, Югославії, Швеції, Норвегії, Румунії, Польщі й інших країн. 1915 фірма «Екстрафон» (м. Київ здійснила перший запис маршу на платівку. В. Агапкін одразу став відомим. Марш — це музична композиція без слів. Проте на його музику створювалися різні тексти, зокрема, вірш О. Блока «Петроградское небо мутилось дождём» (1914), пісня добровольців студентських батальйонів «Вспоили вы нас и вскормили, Отчизны родные поля» (1914–1915), пісня «По неровным дорогам Галиции» (1914–1915), «Сибирский марш» Сибірської народної армії, «Марш Дроздовской дивизии» Російської армії Врангеля (1920); пісня «Rozszumialy sie wierzby placzące» на слова польського поета Р. Шлезака (1943 стала гімном Армії Крайової), пісня «Этот марш не смолкал на перронах», слова учасника Ансамблю пісні і танцю Далекосхідного воєнного округу А. Федотова (1965), відома у виконанні Ансамблю пісні та пляски Радянської Армії ім. Александрова; пісня «Снова даль предо мной неоглядная» на вірші О. Галича, ізраїльський варіант тексту створений поетом Х. Хефером («Меж границ»); пісня на слова В. Лазарєва «Наступает минута прощания» (1984, існують три авторські варіанти цього тексту); пісня на слова О. Мінгальова «Много песен мы в сердце сложили» (1990-ті; відомий у виконанні Кубанського козачого хору). Марш зі словами тамбовського поета й історика О. Митрофанова визнаний гімном Краснодарського краю і Тамбовської обл. Ставлення до маршу було неодностайним: критики то вважали його примітивним, то захоплювались його мелодійністю. Остаточна «реабілітація» маршу та світова слава прийшли до твору після прем’єри фільму режисера М. Калатозова «Летять журавлі» (1957), де звучання маршу вписано у сцену проводів добровольців на фронт. Марш пролунав майже у 20 кінофільмах («Білоруський вокзал», 1971; «Велика Вітчизняна», 1979 та ін.). Неодноразово здійснювалися звукозаписи маршу, видання нот в СРСР, Росії, Європі та США. Сьогодні марш визнаний взірцем світової музичної культури. Урочистості з приводу 100-річного ювілею маршу пройшли 2012 у багатьох країнах. Серед значних заходів у РФ: Всеросійський конкурс молодих виконавців на духових інструментах ім. В. І. Агапкіна, Фестиваль кращих духових оркестрів Росії «Марш сторіччя». Тема маршу відтворена в скульптурі та живописі (пам’ятник «Прощання слов’янки» біля Білоруського вокзалу в м. Москві, полотна художників О. Євстигнєєва та К. Васильєва однойменної назви).
В. Агапкін — також автор близько 50 творів, серед яких: вальси «Чарівний сон», «Стогін Варшави», «Кохання музиканта», «Блакитна ніч», «Сирітка», «Ніч над Москвою», «Казки», «Світанок над Москвою»; полька «Веселий відпочинок»; інструментальні п’єси «Дочка улана», «На березі Чорного моря», «Душевні рани», «Ковалі», «Моя фантазія», «Неаполітанські ночі», «Політ у стратосферу», «Дніпрогес», «Старий вальс»; марші «Марш на мотиви з опери „Кармен“», «Марш на мотиви з опери „Фауст“», «Лейтенант»; танці «Краков’як», «Мазурка», «Падеспань», «Падеграс», «Падекатр» та ін. Внесок В. Агапкіна у розвиток духової музики відзначений орденом Леніна і двома орденами Червоного прапора, медалями.
Література
- Соколов В. «Прощание славянки». Жизнь и творчество В. И. Агапкина — автора популярного марша. Москва, 1987.
- Бирюков К. «Прощание славянки» // Родина. 1994. № 7.
- Панков Д. Мальчик Вася из деревни Шанчерево // Подольский рабочий. 2010. 24 июня.
- Черток М. Василий Агапкин и его марш «Прощание славянки» // Москва. 2011. № 11.
- 100 лет маршу «Прощание славянки» // Российская газета. — Неделя. 2012. 31 мая.
- Позднякова М. Он всё сказал без слов. Как автор марша «Прощание славянки» вошёл в историю // Аргументы и факты. 2014. 16 апреля.
- Черток М. Русский военный марш. К 100-летию марша «Прощание славянки». Москва, 2014.
- Чумов Л. Агапкин Василий Иванович // Очерки о трубе и трубачах в России. Москва, 2014.
