Агатологія
Агатоло́гія (від грец. ἀγαϑὀν — благо і λόγος — слово, вчення) — розділ філософії, що досліджує благо як мету людської діяльності, співвідношення понять «благо» і «цінність» тощо.
Проблематика агатології є досить близькою до проблематики аксіології, що призвело до історично нерівномірного розвитку агатології як предметного вчення про благо. Термін «агатологія» сформувався у 18 ст., хоча проблематику блага розроблювали вже мислителі Стародавнього світу. Сучасний період агатології розпочався з виходу трактату «Принципи етики» («Principia Ethica»; 1903) Дж. Мура, в якому йдеться про логіко-семантичну природу етичних суджень, понять «благо», «не-благо» і «поведінка». Учення про благо розроблено також феноменологічною школою М. Шелера, М. Гартмана і Г. Райнера. До критики предмета агатології з позицій аналізу висловлювань про благо (як беззмістовних) вдалися Ч. Огден, Б. Рассел, М. Шлик, А. Айер. В. Шохін у монографії «Агатологія: сучасність і класика» (2014) позиціонує агатологію не просто як філософську субдисципліну, розташовану на перетині етики та антропології, а як четверту програму в метаетиці після утилітаристської, деонтологічної та аретичної.
Завдання сучасної агатології — встановити значення понять «благо», «вище благо», «благий»; можливості пізнання блага і не-блага; з’ясувати ієрархію благ, співвідношення різних видів благості та способів розподілу їх між членами суспільства тощо.
Література
- Баумейстер А. О. Буття і благо. Вінниця: Т. П. Барановська, 2014. 418 с.
- Шохин В. К. Агатология: современность и классика. Москва: Канон+; Реабилитация, 2014. 360 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Кравченко О. П. Агатологія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Агатологія (дата звернення: 5.05.2024).
