Аксіологія
Аксіоло́гія (від грец. ἀξία — цінність і λόγος — слово, вчення) — теорія цінностей; один із розділів філософії (крім аксіології, онтологія, гносеологія, антропологія та ін.), що вивчає сутність, види, співвідношення і функції цінностей.
Зміст
Історична довідка
Виникнення
Пізнання цінностей розпочалося в античні часи, однак здійснювалося в контексті вивчення інших питань. Уперше в історії філософії до проблеми цінностей звернувся Аристотель, осмислюючи людські уявлення про «бажане» і «належне», категорію «благо». Ще ближче підійшов до аксіологічної проблематики Сократ, вважаючи, що благо є реалізована цінність — корисність. Давньогрецькі філософи тлумачили буття і цінності нероздільно, оскільки спиралися на засадничу ідею єдності світу. Категорія цінностей, ціннісний світ і судження в античні часи ще не стали предметом спеціалізованої філософської рефлексії.
У середньовічній патристиці (Августин Блаженний) цінність — єдність моральних, естетичних, інтелектуальних, трансцендентних аспектів. Водночас цінності духовні, божественні протиставлені цінностям людським, світським. Тогочасна українська література теж містить значний аксіологічний матеріал. У творах Іларіона, Феодосія Печерського, Кирила Туровського, Володимира Мономаха відображені ціннісні уявлення про людину, її зв’язок із Богом, соціумом тощо.
Проблема цінностей актуалізувалася в європейському Ренесансі. Італійські гуманісти розмислювали про моральні цінності (Л. Валла), красу як специфічну цінність (Л.-Б. Альберті), незалежність політичних цінностей від релігії та моралі (Н. Макіавеллі). М. Монтень висуває тезу про асоційованість цінності і праці: річ, добута із зусиллями, вартує стільки, скільки на неї покладено праці.
Раціоналізм приніс нові цінності: розум, воля, практична користь, наука, прогрес. Їх стверджували та обґрунтовували Ф. Бекон, Р. Декарт, Б. Спіноза, Г. В. Лейбніц, Т. Гоббс. Однак, як і в попередні епохи, цінності тлумачено комплексно з проблематикою буття.
Відмежуванню теорії цінностей від онтології посприяли праці І. Канта.
Етапи розвитку
В історії аксіології як самостійної філософської дисципліни зазвичай виділяють три основні періоди розвитку:
1) 1860–1880. Аксіологія виокремлюється в самостійну галузь філософського знання. Р. Г. Лотце, А. Рітчль, Ф. Брентано спростовують синкретизм цінностей і буття, чинять спроби систематизувати цінності.
2) 1890–1920. П. Лапі 1902 вводить у науковий обіг термін аксіологія. Під впливом ідей Ф. Ніцше постає розуміння: не цінності людини залежать від світу, а світ підпорядковується ціннісному сприйняттю людини. Культуру переосмислено як світ втілених цінностей.
3) Із 1930-х аксіологія виходить за межі досліджень естетичних та етичних проблем філософії. У 20 ст. розпочалися спеціалізовані дослідження цінностей у межах аксіології політичної, аксіології педагогічної, аксіології правової, аксіології історичної, аксіології соціальних комунікацій та ін., що збагатило евристичний потенціал цих наук.
Характеристика
Засадничі ідеї
Аксіологія спрямована на виявлення загальних ціннісних підстав буття суб’єкта, його практичної діяльності й поведінки. Вона обсервує людське ставлення до буття, різноманітні системи ціннісних уявлень (про красу, добро, справедливість тощо).
Аксіологія, як наука про цінності, має широке предметне поле. У ній досліджуються:
а) природа цінності; співвідношення цінності та оцінки, цінності й істини, цінності й помилки тощо;
б) об’єктивні та суб’єктивні аспекти цінності та її функціонування;
в) типологія цінностей;
г) структура ціннісного світу;
ґ) значення цінностей у житті людини, соціальної групи, суспільства та ін.
Течії та школи
У межах аксіології сформувалися дослідницькі напрями і школи:
- натуралістичний психологізм (Дж. Дьюї та Р. Б. Перрі);
- аксіологічний трансценденталізм (В. Віндельбанд, Г. Ріккерт);
- етичний персоналізм (М. Шелер);
- культурно-історичний релятивізм (В. Дільтей);
- соціологічна концепція цінностей (М. Вебер) та ін.
Література
- Баева Л. В. Ценности изменяющегося мира: экзистенциальная аксиология истории. Астрахань, 2004. 275 с.
- Кузнєцова Т. В. Аксіологічні моделі мас-медійної інформації. Суми: ВТД «Університетська книга», 2010. 304 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Крайнікова Т. С. Аксіологія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аксіологія (дата звернення: 3.05.2024).
Оприлюднено: 24.11.2017
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
