Агирбічану, Іон
Агирбіча́ну, Іон (рум. Agârbiceanu, Ion; криптонім і псевдовнім — AG, Agarbi, Alfius, Potcoavă; 12.09.1882, с. Ченаде, тепер повіт Алба, Румунія — 28.05.1963, м. Клуж-Напока, Румунія) — письменник, журналіст, член-кореспондент (з 1919), академік (з 1955) Румунської академії, священик греко-католицької церкви.
|
Агирбічану, Іон (Agârbiceanu, Ion) | |
|---|---|
| Псевдоніми | Agarbi, Alfius, Potcoavă |
| Народження | 1882 |
| Місце народження | Ченаде, Алба, Румунія |
| Смерть | 1963 |
| Місце смерті | Клуж-Напока, Румунія |
| Alma mater | Будапештський університет, Будапешт |
| Напрями діяльності | літературна творчість, проза, журналістика |
Життєпис
Походив із родини лісника.
Навчався в гімназії в м. Блажі (1892–1900).
1900–1904 навчався на теологічному факультеті Будапештського університету. Два роки по тому працював в інтернаті для хлопчиків у м. Блажі, повіт Алба.
Служив священиком у комуні Бучум-Шаса, що розташовувалася в Західних Румунських горах -— Апусенах (Munţii Apuseni), парохом у комуні Орлат, повіт Сібіу (1910–1919). За часів Першої світової війни разом із дружиною та чотирма дітьми шукав прихистку в Молдові, Україні, Бессарабії, служив священиком у війську.
Очолював газети «Patria» («Батьківщина») і «Transilvania» («Трансільванія»), писав публіцистичні твори.
З 1912 був член-кореспондентом, а з 1925 — дійсним членом «Трансільванської асоціації за румунську літературу і культуру румунського народу» (Asociaţia Transilvană pentru Literatura Română şi Cultura Poporului Român, ASTRA). У 1925−1940 був генеральним секретарем її наукових і літературних відділів, організовував конференції з питань громадянського виховання молоді в різних університетах.
У 1930 призначений протопресвітером греко-католицької церкви в м. Клужі (тепер Клуж-Напока). Був членом Комітету правління Спілки письменників, головою Профспілки румунської преси в Трансільванії і Банату (1921–1963).
Був політичним функціонером у Парламенті Румунії (1919, 1922–1926 ). Був сенатором (1938–1941) і віце-президентом Сенату (призначений до сенату королем Каролем ІІ).
Був членом-кореспондентом (1919) і дійсним членом Румунської академії наук (1955).
Помер 28 травня 1963 від серцевого нападу в лікарні м. Клужа. Похований у м. Клужі на центральному цвинтарі.
У 2012 пам'ятник на його могилі зараховано до національної спадщини Румунії.
Творчість
У літературі дебютував 1899–1902 на сторінках періодичних видань «Tribuna» (Сібіу), «Gazeta Transilvaniei» («Газета Трансільванії», Брашов), «Familia» («Сім'я», Орадя), «Drapelul» («Знамя», Лугож), де публікував свої вірші.
Завдяки співпраці 1903 з журналом «Sămănătorul» («Сівач») став прихильником літературної течії семенеторизм («sămănătorism»).
Поєднував письменницьку діяльність із церковною, що позначилося на моралізаторських та загальногуманістичних тенденціях багатьох його новел, повістей і романів 1920–1930-х.
1941 публічно підтримав війну на Східному фронті й окупацію Трансністрії.
1944–1945 у творах критикував нацизм, через що їх не дозволив друкувати режим Й. Антонеску.
У своїх книгах І. Агирбічану відображав соціальні проблеми трансільванського села, побут шахтарів, жителів містечок [роман «Архангели» («Arhanghelii»); 1914], порушував філософсько-моральні питання боротьби двох начал у природі людини — плоті і духу: романи «Закон тіла» («Legea trupului», 1926), «Закон розуму» («Legea minții», 1927); критикував тогочасне суспільство [роман «Сектанти» («Sectarii»), 1938].
Твори І. Агирбічану 1940–1960-х — своєрідний літопис міського життя на тлі суспільно-історичних потрясінь 20 ст. [романи «Панночка Ганна» («Domnișoara Ana»), 1942; «Часи і люди» («Vremuri și oameni»), 1944] та ін.
Писав про становище ромів у Румунії [роман «Фараони» («Faraonii»); 1961].
1928 у журналі «Transilvania» опублікував спогади про своє перебування в Україні 1917, побут і звичаї українських селян.
Визнання
Нагороджений Національною премією в галузі прози (1927).
Твори
- Opere. În 18 vol. București, 1962–2002.
Література
- Zaciu M. Ion Agârbiceanu. București, 1972.
- Lovinescu E. Istoria literaturii române contemporane: 1900–1937. Bucureşti, 2000.
- Onuc Nemeș-Vintilă (ed.), "Ion Agârbiceanu", Conferințele ASTREI, nr.7, Biblioteca Județeană ASTRA, Sibiu, 2007. URL: https://web.archive.org/web/20150104032909/http://www.bjastrasibiu.ro/conferinte/ion.agarbiceanu.21.pdf
- Lucian Boia, Capcanele istoriei. Elita intelectuală românească între 1930 și 1950. Humanitas, Bucharest, 2012.
