Агрометеорологія
Агрометеороло́гія — розділ метеорології, що вивчає метеорологічні, кліматичні та гідрологічні умови в їхньому взаємозв’язку з об’єктами та процесами сільськогосподарського виробництва. Агрометеорологія включає агрогідрологію, методи агрометеорологічних вимірів (наземні, авіаційні та космічні), агрометеорологічні прогнози. Агрометеорологія тісно пов’язана з біологічними, геофізичними та агрономічними науками. Серед основних напрямів досліджень — розробка фізико-математичної теорії продуктивності агроекосистем; математичне моделювання систем «ґрунт — рослина — атмосфера» та «погода — урожай»; удосконалення та розробка нових довгострокових прогнозів врожайності сільськогосподарських культур; розробка методичних основ агрометеорологічного обґрунтування технології землеробства, оцінки й прогнозування строків розвитку та чисельності шкідників і хвороб сільськогосподарських культур; агрокліматичне обґрунтування меліоративних заходів; впровадження автоматизованої системи збирання й обробки агрометеорологічної інформації, а також нових наземних дистанційних методів спостережень. У Російській імперії, до складу якої входила й Україна, Агрометеорологія почала розвиватися з кінця 19 ст. Засновниками її були О. Воєйков (географ і кліматолог, член-кореспондент Петербурзької АН) і П. Броунов, які розробили програму агрометеорологічних спостережень, поклали початок створенню мережі агрометеорологічних станцій і постів, а також обґрунтували необхідність паралельних спостережень за метеорологічними умовами та станом сільськогосподарських культур. П. Броунов організував Придніпровську мережу метеорологічних станцій. О. Клосовський на базі метеорологічних станцій Південно-Західної Росії запровадив 1886 спостереження за розвитком сільськогосподарських культур. О. Ізмаїльський у Херсоні створив агрометеорологічну станцію. Регулярні агрометеорологічні спостереження почали проводитись з 1920-х. Значний внесок у розвиток агрометеорології зробили вчені радянського періоду, зокрема українські: О. Кекух, В. Лічікакі, М. Йовенко, О. Константинов, В. Дмитренко, М. Гойса, І. Грушка (Український регіональний науково-дослідний гідрометеорологічний інститут); К. Мухіна, М. Шевченко (Одеський гідрометеорологічний інститут) та ін. Дослідження вчених України спрямовані на вивчення впливу гідрометеорологічних факторів на стан і продуктивність основних сільськогосподарських культур у богарних та зрошуваних умовах землеробства республіки, на розробку методів агрометеорологічних прогнозів та інформації для оперативного обслуговування сільськогосподарського виробництва тощо. Забезпечення сільського господарства агрометеорологічною інформацією покладено на Український гідрометцентр і його регіональні відділення. Наукові дослідження з агрометеорології в Україні ведуться в Українському гідрометеорологічному інституті ДСНС України та НАН України (УкрГМІ), Центральній геофізичній обсерваторії, Гідрометеорологічному центрі Чорного та Азовського морів, Одеському державному екологічному університеті, у низці аграрних університетів країни.
Література
- Гидрометеорологическая служба Украины за 50 лет Советской власти: Сборник. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1970. 270 с.
- Шульгин А. М. Агрометеорология и агроклиматология. Ленинград : Гидрометеоиздат, 1978. 200 с.
- Чирков Ю. И. Агрометеорология. Ленинград : Гидрометоиздат, 1979. 320 с.
- Дмитренко В. П. Погода, клімат і урожай польових культур. Київ : Ніка-Центр, 2010. 620 с.
- Ткаченко Т. Г. Агрометеорологія. Харків : Харківський національний аграрний університет ім. В. В. Докучаєва, 2015. 267 с.
