Адамава-убангійські мови
Адама́ва-убангі́йські мо́ви, адамава-східні мови — мовна сім’я, поширена в екваторіальній Африці. Адамава-убангійські мови у сім’ю виокремив американський лінгвіст Дж. Грінберг. Згідно з його класифікацією, вона входить до складу нігеро-конголезької макросім’ї та складається з двох підсімей: адамава й убангійської (або східної). На думку британського дослідника Р. Бленча, підсім’ї адамава й убангійських мов разом із підсім’єю гур утворюють сім’ю саванських мов. Німецький африканіст Г. Діммендааль висловив сумніви щодо належності убангійських мов до нігеро-конголезької макросім’ї і відповідно щодо коректності класифікації адамава-убангійських мов узагалі. Через недостатнє вивчення мов підсімей адамава, убангійських мов і мов підсім’ї гур, питання їхньої класифікації залишається дискусійним. До сім’ї адамава-убангійських мов зараховують 150–160 мов (у зв’язку з відсутністю якісних описів багатьох із них поділ адамава-убангійських мов на мови й діалекти та їхнє групування у групи й підгрупи є приблизним). Основний ареал адамава-убангійських мов — Нігерія, Камерун, Чад, Демократична Республіка Конго (підсім’я адамава, у Демокартичній Республіці Конго також деякі убангійські мови), Центральноафриканська Республіка і Південний Судан (убангійська підсім’я). Убангійські мови описано докладніше, ніж мови адамава.
Загальна чисельність носіїв адамава-убангійських мов — близько 7 млн осіб, приблизно 2 млн із яких є носіями мов підсім’ї адамава та близько 5 млн — підсім’ї убангійських мов (2000, оцінка). Найпоширенішою мовою серед адамава-убангійських мов є санго (койне, сформоване на основі кількох мов убангійської підсім’ї, одна з двох державних мов Центральноафриканської Республіки поряд із французькою), чисельність носіїв якої на рівні першої мови спілкування становить близько 400 тис. осіб, на рівні другої мови — близько 1,5 млн осіб (1988, перепис, новіших даних не існує), занде (поширена переважно в Центральноафриканській Республіці, за оцінкою 2000 нею володіє близько 1,1 млн осіб), нгбака (за даними 2000 — близько 1 млн осіб, поширена переважно у Демократичній Республіці Конго). Інші адамава-убангійські мови малочисельні. Більшість адамава-убангійських мов не мають писемності. Для частини з них укладено алфавіти на основі латинської графіки.
Серед адамава-убангійських мов є мови аглютинативного, ізоляційного та змішаного аглютинативно-аналітичного типів. Фонетиці цих мов властивий багатий вокалізм (від семи й більше голосних фонем) і консонантизм (поряд із велярними, гортанними й губними приголосними в багатьох мовах цієї сім’ї функціонують приголосні зі змішаною природою вимови (губно-задньопіднебінні, абруптиви), африкати). У більшості адамава-убангійських мов є розрізнення голосних за тонами. Основні способи словотвору — суфіксальний та основоскладання. У багатьох мовах іменники поділено на іменні класи, у мовах, які не мають відповідного розрізнення, наявні кілька способів творення множини, що свідчить про можливість такого поділу в минулому. В адамава-убангійських мовах є кілька систем числення — п’ятіркова, десяткова та двадцяткова. Показники граматичного значення дієслова — суфікси або службові слова. У зв’язку з відсутністю категорії стану дієслова пасивність дії передають за допомогою службових слів. У деяких мовах цієї сім’ї трапляються додаткові форми минулого й майбутнього часу (минулий і давноминулий, близький майбутній і далекий майбутній). Для адамава-убангійських мов характерний фіксований порядок слів у реченні.
Література
- Greenberg J. The Languages of Africa. Bloomington, 1963.
- Kleinewillinghцfer U. Relationship Between Adamawa and Gur languages: The Case of Waja and Tula // Gur Papers / Cahiers Voltaïques. 1996. Vol. 1.
- Dimmendaal G. Language Ecology and Linguistic Diversity on the African Continent // Language and Linguistics Compass. 2008. Vol. 2. № 5.
