Адвайта-веданта
Адва́йта-веда́нта (санскр. अद्वैतवेदान्त (Аdvaita Vedanta) — не подвійна, не дуальна веданта) — індійська релігійно-філософська школа, моністичний напрям веданти. Був заснований Шанкарою у 8–9 ст.
Центральна теза вчення школи — «Брагман реальний, світ нереальний, Атман є Брагман». Всі спроби дати дефініцію Брагману марні; він єдиний, абсолютний і не має характеристик. Багатоманіття речей і явищ — це лише ілюзія (майя), що викликана незнанням (авідья). Досягнення звільнення можливе лише за умови усвідомлення тотожності Атмана (індивідуального Я) з Брагманом, Абсолютом.
Адвайта визнає 6 способів пізнання (праман), але ;жоден з них не веде до найвищого знання. Атман не діє, і наслідки не впливають на нього, це лише омана. Тому єднання з Брагманом — це чисте, без’якісне знання.
Ці ідеї Шанкари у подальшому розвинуті його послідовниками: Падмападою,Чітсукгою, Сурешварою та ін. Сучасники Шанкари звинувачували його в наближенні до буддизму. Втім, сам Шанкара активно сперечався з буддистами. Джерелом його вчення є Упанішади, натомість буддизм — неортодоксальна даршана, що не приймає вчення Вед.
Література
- Торчинов Е. А. Пути философии Востока и Запада: познание запредельного. Санкт-Петербург : "Азбука-классика"; "Петербургское Востоковедение", 2007. 480 с.
- Лобанов С. В. Учение о вселенной в индийском идеалистическом монизме // Гуманитарные ведомости ТГПУ им. Л. Н. Толстого. 2017. № 3 (23). С. 5-20.
- История философской мысли стран Востока / Под ред. А. С. Колесникова. Москва : Юрайт, 2018. 119 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Петленко І. В. Адвайта-веданта // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Адвайта-веданта (дата звернення: 2.05.2024).
