Аденозинфосфорні кислоти
Аденозинфо́сфорні кисло́ти — складні органічні сполуки, що належать до нуклеотидів і є фосфорними ефірами аденозину. До складу аденозинфосфорних кислот входять: пуринова основа — аденін, вуглевод рибоза та залишки фосфорної кислоти. Залежно від кількості фосфорних залишків розрізняють аденозинмонофосфорну (АМФ), аденозиндифосфорну (АДФ) та аденозинтрифосфорну (АТФ) кислоти. Містяться у тканинах усіх організмів і беруть участь в обміні речовин та енергії. Приєднання фосфорних груп до АМФ супроводжується акумуляцією енергії в макроергічних (багатих енергією) сполуках — АДФ і АТФ, а відщеплення їх від АДФ і АТФ — виділенням енергії, необхідної для різних процесів життєдіяльності організму. Аденозинмонофосфорна кислота, АМФ, аденілова кислота, C10H14N5O7P. Молярна маса — 347,23 г/моль. Існує у вигляді 3 ізомерів, які різняться місцем приєднання залишку фосфорної кислоти до рибози: аденозин-5′-фосфату (м’язова АМФ); аденозин-3′-фосфату (дріжджова АМФ) і аденозин-2′-фосфату. Залишки АМФ входять до складу нуклеїнових кислот, багатьох ферментів. Головні похідні АМФ: циклічна АМФ, що активує фермент фосфорилазу, і АТФ. Аденозиндифосфорна кислота, АДФ, C10H15N5O10P2. Молярна маса — 427,22 г/моль. В організмі утворюється з АТФ при ферментативному відщепленні залишку фосфорної кислоти. Бере участь в енергетичному обміні як первинний акцептор макроергічних фосфатів у процесах фосфорилювання. Аденозинтрифосфорна кислота, АТФ, C10H16N5O13P3. Молярна маса — 507,21 г/моль. Від АТФ під дією ферментів аденозинтрифосфатаз легко відщеплюються одна або дві кінцеві фосфатні групи. В результаті утворюється АДФ або АМФ і вивільнюється енергія (30–40 кДж з розрахунку на один фосфат). При перенесенні макроергічних фосфатних залишків АТФ на інші речовини їм передається енергія, яка використовується на м’язове скорочення, нервове збудження, секрецію залоз, біосинтез білків та інших речовин. АТФ є одним із субстратів при ферментативному утворенні нуклеїнових кислот в організмі. Препарати АТФ, АДФ, АМФ широко використовують у медичній практиці при м’язовій дистрофії та спазмі серцевих і периферичних судин.
Література
- Ленинджер А. Биохимия / Пер. с англ. Москва, 1976.
- Губський Ю. І. Біологічна хімія. Київ, Вінниця, 2007.
