Адикція
Ади́кція (від лат. addictus — сліпо відданий; той, що потрапив у рабську залежність) — непереборний (компульсивний) потяг до вживання певної природної або штучної речовини (нікотин, алкоголь, наркотики та ін.), що супроводжується тенденцією до збільшення доз, підвищенням толерантності та формуванням синдрому відміни; нав’язливе бажання виконувати певну діяльність. Формує так звану адиктивну поведінку — поведінку, зумовлену бажанням людини «втекти» від реального життя шляхом зміни стану своєї свідомості. Адикція буває хімічною (субстанціональною, фізичною) та поведінковою (несубстанціональною, психологічною).
Хімічна (субстанціональна, фізична) адикція пов’язана з використанням так званих психоактивних речовин — субстанцій, які при введенні в організм людини можуть змінювати її сприйняття оточення, пізнавальні процеси, настрій, поведінку, рухові функції. Основними видами хімічної адикції є алкоголізм (зловживання алкогольними напоями) та наркоманія (вживання психотропних і токсичних речовин). Тютюнопаління також є різновидом наркоманії. Найнебезпечнішою з наркоманій є токсикоманія, оскільки залежність (не лише фізична, а й психічна) може виникнути вже після першого вживання токсичної речовини. Хімічна адикція здатна значною мірою зменшувати контроль людини за власною поведінкою, що підвищує ризик суспільно небезпечних дій. Особи, які вчинили такі дії, перебуваючи в адиктивному стані (без супроводу психотичних розладів), визнаються осудними. Поведінкова (несубстанціональна, психологічна) адикція характеризується нав’язливою схильністю до певної діяльності, а також нездатністю або слабкою здатністю самостійно її припинити. Найчастіше виникає через бажання людини втекти від реальності і потрапити до штучно створеного ілюзорного світу. Лікування адикції будь-якої природи передбачає психотерапію, психофармакотерапію, тривалу соціально-психічну реабілітацію.
Література
- Marlatt G. A., Baer J. S., Donovan D. M., Kivlahan D. R. Addictive behaviors: Etiology and treatment // Annual Review of Psichology. 1988. Vol. 39.
- Сідак Л. М. Адикція як форма руйнації духовного буття особистості // Вісник Нац. ун-ту «Юридична академія України ім. Ярослава Мудрого». Серія : Філософія, філософія права, політологія, соціологія. 2015. № 4.
