Адміністративно-територіальний устрій
Адміністрати́вно-територіа́льний у́стрій — територіальна організація держави з поділом її на складові — адміністративно-територіальні одиниці: області, губернії, штати, провінції, департаменти, округи, воєводства, повіти тощо.
Відповідно до адміністративно-територіального устрою створюється і функціонує система місцевих органів влади та управління, що зумовлено необхідністю представництва органів державної влади на місцях, в умовах їх віддаленості від політичного центру. Адміністративно-територіальний устрій формується на загальнодержавному рівні з урахуванням природних, економічних, соціальних, історичних та національних особливостей розвитку конкретних територій, специфіки розселення.
Адміністративно-територіальний устрій характеризує:
1) територіальну організацію держави, її поділ на окремі адміністративні одиниці;
2) особливості здійснення управління адміністративними одиницями, їх конституційний статус у межах держави і розподіл повноважень між центральними та місцевими органами влади.
Адміністративно-територіальні устрої можуть бути дворівневим (Болгарія, Данія, США), трирівневим (Велика Британія, Індія, Італія, Канада, Франція), чотирирівневим (Німеччина, Камерун, Колумбія, Сенегал). У малих державах (Бахрейн, Ватикан, Монако, Мальта, Науру, Сан-Марино, Тувалу) адміністративно-територіальний устрій відсутній, оскільки мала територія цих держав робить можливим управління з єдиного адміністративного центру.
