Адіабатичне наближення
Адіабати́чне набли́ження — метод наближеного обчислення задач квантової механіки, що застосовується для описання квантових систем, у яких можна виокремити підсистеми легких і важких частинок, наприклад, електронів і атомних ядер у молекулах та твердих тілах.
Уперше метод запропонований 1927 М. Борном і Р. Оппенгеймером. Важкі частинки в середньому рухаються значно повільніше, ніж легкі. Тому виникає можливість наближеного дослідження властивостей молекул та твердих тіл, якщо вважати, що важкі частинки в нульовому наближенні перебувають у стані спокою, а в подальших наближеннях враховувати їх рух методом теорії збурень. У теорії спектрів молекул згідно М. Борна та Р. Оппенгеймера вводять параметр неадіабатичності, який характеризує відношення середньоквадратичного відхилення ядер від положення рівноваги до розміру молекули, що визначається протяжністю електронної хмари. Адіабатичне наближення ефективно використовують також у квантовій хімії для побудови хвильових функцій багатоелектронних молекул, в атомній фізиці під час описування повільних зіткнень атомів і молекул, а також — у теорії твердих тіл.
Література
- Сивухин Д. В. Общий курс физики. Москва, 1975. Т. II: Термодинамика и молекулярная физика.
- Лубченко А. Ф. Квантовые переходы в примесных центрах твердых тел. Киев, 1978.
