Борн, Макс
Борн, Макс (нім. Born, Max; 11.12.1882, м. Бреслау, нині м. Вроцлав, Польща — 05.01.1970, м. Геттінген, земля Нижня Саксонія, Німеччина) — фізик-теоретик, лауреат Нобелівської премії з фізики (з 1954).
|
Борн, Макс (Born, Max) | |
|---|---|
| Народження | 11.12.1882 |
| Місце народження | Вроцлав |
| Смерть | 05.01.1970 |
| Місце смерті | Геттінген |
| Alma mater | Геттінгенський університет імені Георга Августа |
| Напрями діяльності | кристалографія, динаміка кристалічної ґратки, термодинаміка кристалів, квантова теорія, кінетична теорія конденсованих газів і рідин, теорія відносності, атомна фізика, філософія та історія фізики |
Життєпис
1907 закінчив Геттінгенський університет імені Георга Августа. 1915–1933 — професор Берлінського університету, Франкфуртського та Геттінгенського університетів. Працював 1933–1936 у Кембриджському університеті. 1936–1953 очолював кафедру теоретичної фізики Единбурзького університету.
Від 1954 жив у м. Геттінгені.
Діяльність
Наукові дослідження присвячені динаміці кристалічної ґратки, термодинаміці кристалів, квантовій теорії, кінетичній теорії конденсованих газів і рідин, теорії відносності, атомній фізиці, філософії та історії фізики.
1912 разом із Т. фон Карманом (незалежно від П. В. Й. Дебая) визначив спектр власних коливань ґратки кристала. Показав, що він уміщує смуги оптичного та акустичного діапазонів (уявлення про фонони).
Розвинув новий підхід до визначення міжатомних і міжмолекулярних сил у кристалі, отримав нове співвідношення між константами пружності алмаза (1914).
Увів поняття енергії ґратки, дав опис її динамічних властивостей та електромагнітних взаємодій у кристалі (1915).
Із І. Броді (1891; тепер Угорщина — 1944; тепер Німеччина) 1921–1922 провів дослідження термодинаміки кристалів.
Із К. Брестером 1924 уперше застосував теорію груп до молекул і кристалів.
Один із творців квантової механіки. Разом із В. Гайзенбергом та П. Йорданом 1925 розвинув матричний формалізм. 1926 дав статичну інтерпретацію хвильової функції (за ці роботи 1954 одержав Нобелівську премію).
Разом із Дж. Маєром (1904–1983; США) 1932 вирахував значення енергії ґраток різних кристалів.
Із М. Гепперт-Маєр 1933 дав новий виклад основ динаміки ґратки на базі квантової механіки, зокрема розглянувши також термодинаміку кристалів, рівняння стану кристалів, теорію поверхневих властивостей кристалів і міцності.
1940–1947 виконав дослідження, пов’язані з визначенням спектра коливань ґраток, викликаних дифузним розсіюванням рентгенівських променів і комбінаційним розсіюванням.
Разом із Х. Кунем (1919; Китай — 2005; Китай) 1954 розробив динамічну теорію кристалічних ґраток.
Запропонував спосіб розрахунку електронних оболонок атома. 1926 розвинув метод розв’язання задач зіткнення частинок, що базується на теорії збурень (борнове наближення). Разом із Н. Вінером 1926 увів у квантову механіку поняття оператора.
Із Р. Оппенгеймером 1927 розвинув теорію двоатомних молекул, із Л. Інфельдом (1898; Польща — 1968; Польща) — феноменологічну модель класичної електродинаміки точкового заряду (1934).
Один із творців динаміки кристалічної ґратки, теорії рідин. Створив геттінгенську школу фізики, до якої увійшли Ю. П. Вігнер, В. Гайзенберг, В. Г. Гайтлер, П. Йордан, Л. В. Нордгейм та інші.
Визнання
Німецьке фізичне товариство та Лондонський інститут фізики заснували премію імені Борна.
1979 названо кратер на Місяці, 1990 — астероїд головного поясу 13954 Борн.
Ім’ям Борна названо Інститут нелінійної оптики і спектроскопії коротких імпульсів, заснований 1991 у м. Берліні.
Медаль Стокса Кембриджського університету (1934).
Медаль Макдугала — Брісбена та Ганнінг — ювілейна премія Вікторії Единбурзького королівського товариства (обидві — 1945).
Медаль імені М. Планка (1948).
Медаль Хьюза Лондонського королівського товариства (1950).
Медаль і премія Гутрі (1953).
Почесний житель м. Геттінгена (1953).
Нобелівська премія з фізики (з 1954).
Орден «За заслуги перед Федеративною Республікою Німеччина» (1959).
Іноземний почесний член Академії наук СРСР (з 1934), Лондонського королівського товариства (з 1939), Національної АН США, Данської королівської АН, Шведської королівської АН, Ірландської королівської академії, АН Індії, Румунії, Перу.
Праці
- Dynamik der Kristallgitter. Leipzig; Berlin : B. G. Teubner, 1915. 122 p.
- Die Relativitätstheorie Einsteins und Ihre Physikalischen Grundlagen. Berlin : Springer, 1920. 242 p.
- Der Aufbau der Materie. Drei Aufsätze über moderne Atomistik und Elektronentheorie. Berlin : Springer, 1922. 86 p.
- Über Quantenmechanik // Zeitschrift für Physik. 1924. Vol. 26. P. 379–395.
- Vorlesungen über Atommechanik : in 2 bd. Berlin : Springer, 1925–1930.
- Elementare Quantenmechanik. Berlin : Springer, 1930. 434 p. (у співавт.)
- Moderne Physik: Sieben Vorträge über Materie und Strahlung. Berlin : Springer, 1933. 272 p.
- Optik: Ein Lehrbuch der elektromagnetischen Lichttheorie. Berlin : Springer, 1933. 591 p.
Література
- Храмов Ю. А. История физики. Киев : Феникс, 2006. 1176 с.
- Briones S. B. Max Born. Madrid : Fundación Emmanuel Mounier, 2015. 122 p.
- Max Born. Biographical // The Nobel Prize. URL: https://www.nobelprize.org/prizes/physics/1954/born/biographical/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Борн, Макс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Борн, Макс (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 28.07.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
[Категорія:]]
