Аерозольтерапія

Аерозольтерапі́я — метод фізіотерапії, який полягає в уведенні аерозолів біологічно активних речовин у дихальні шляхи хворого, у різні порожнини організму або в нанесенні їх на уражені ділянки поверхні тіла. Найчастіше аерозолі застосовують шляхом вдихання (інгаляції), тому аерозольтерапію часто ототожнюють з інгаляційною терапією. Висока дисперсність аерозолів забезпечує значне збільшення площі зіткнення лікувальної речовини зі стінками дихальних шляхів, глибоке проникнення речовини в дихальні шляхи аж до альвеол і ефективне всмоктування в лімфу та кров.

Для перетворення фармакологічних препаратів в аерозоль застосовують спеціальні пристосування, що утворюють дрібнодисперсну систему лікувального препарату. Електроаерозольтерапія — різновид аерозольтерапії, при якому аерозолям надається негативний або позитивний електричний заряд, але один із знаків заряду нейтралізується ще всередині генератора за допомогою спеціального електрофільтра, внаслідок чого з сопла генератора струменем повітря виносяться електроаерозолі лише одного знаку заряду, які взаємно відштовхуються, що надає аерозолю більшої дисперсності та сприяє проникненню лікарських засобів у найвіддаленіші ділянки легень. Найчастіше для аерозольтерапії використовують розчини антибіотиків, бронхорозширювальних засобів, антигістамінних, протигрибкових, хіміотерапевтичних протитуберкульозних препаратів, лужних, лужно-соляних та інших мінеральних вод. Застосовується також аерозольтерапія серцевими глікозидами при легеневому серці, пороку серця ревматичної етіології, атеросклеротичному кардіосклерозі з недостатністю кровообігу. Показаннями для аерозольтерапії є: захворювання верхніх дихальних шляхів, бронхів і легенів (запальні, професійні, туберкульоз та ін.), грип та ГРВІ, артеріальна гіпертензія, опіки, рани, трофічні виразки, захворювання шкіри. Протипоказання: спонтанний пневмоторакс, легенева кровотеча, поширена і бульозна форми емфіземи, легенево-серцева недостатність III ступеня, артеріальна гіпертензія III ступеня, поширений і виражений атеросклероз, захворювання внутрішнього вуха, тубоотит, вестибулярні розлади, епілепсія. Проводять аерозольтерапію через 1–1,5 год після прийому їжі; під час процедури пацієнт не повинен розмовляти. Побічних явищ при аерозольтерапії зазвичай не спостерігається.

Література

1. Руководство по физиотерапии и физиопрофилактике детских заболеваний / Под ред. А. Н. Обросова, Т. В. Карачевцевой. Москва : Медицина, 1987. 384 с.
2. Червяк П. І. Медична енциклопедія. 3-тє вид., допов. Київ : Просвіта, 2012. 1504 с.
3. Тондій Л. Д., Калюжка А. А., Бондаренко С. В. Електросвітлолікування та аерозольтерапія в практиці сімейного лікаря // Схiдноєвропейський журнал внутрiшньої та сiмейної медицини. 2015. № 1. С. 54–57.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Покликання на цю статтю: Аерозольтерапія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аерозольтерапія (дата звернення: 2.05.2024).