Аеропоніка
Аеропо́ніка (від аеро… і грец. πονιϰός — трудовий, працелюбний), сільськогосподарська повітряна культура — один із напрямків гідропоніки, метод вирощування рослин без ґрунту та субстрату у вологому повітряному середовищі завдяки періодичному обприскуванню коренів поживними розчинами. Метод цієї повітряної культури рослин 1910 вперше було розроблено В. Арциховським, ботаніком, уродженцем м. Житомира. 1911 у статті «Про повітряні культури рослин» В. Арциховський описав власний метод фізіологічних досліджень кореневих систем за допомогою розбризкування різних речовин у повітрі. Як результат В. Арциховським було вперше сконструйовано установки для аеропоніки, доведено їх практичну придатність для культивування рослин у закритому ґрунті. 1942 В. Картером описано технологію вирощування рослин в парах води, а 1957 Ф. В. Вент винайшов спосіб вирощування рослин за допомогою повітря, який він назвав «аеропоніка». 1990 у Всеросійському НДІ сільськогосподарської біотехнології (м. Москва, РСФРР) започатковано дослідження з використання аеропоніки для розмноження оздоровленої безвірусної насіннєвої картоплі. 2000 кандидат біологічних наук Ю. Мартиросян вперше розробив універсальну аеропонну установку «Урожай-9000» для прискореного розмноження оздоровленої насіннєвої картоплі та інших сільськогосподарських культур, а також декоративних рослин. Суть методу аеропоніки полягає в тому, що коріння рослин, що знаходяться в повітрі, періодично (кожні 10–20 хв.) зрошують дрібними краплями живильного розчину у формі, подібній до туману, за допомогою спеціальних форсунок. Переваги аеропоніки: витрата мінімальної кількості живильного розчину, зменшення маси установок для вирощування рослин. Аеропоніка застосовується в теплицях, оранжереях, космічних кораблях тощо. У виноградарстві метод перебуває на стадії науково-дослідних розробок. З 2006 аеропоніка використовується у світовому масштабі; найчастіше в Японії. У виробничих умовах в Україні аеропоніка ще не знайшла широкого промислового застосування. Як різновид методу аеропоніки використовується при стратифікації щеплень винограду на воді, без матеріалу, що утримує вологу.
Література
- Мураш И. Г. О воздушной культуре растений в закрытом ґрунте // Физиология растений. 1983. Т. 10. Вып. 5. 350 с.
- Сич З. Д., Сич І. М. Гармонія овочевої краси та користі. Київ : Арістей, 2005. 192 с.
- Белогубова Е. Н. и др. Современное овощеводство открытого и закрытого ґрунта. Киев : Киевская правда, 2006. 528 с.
- Шульгина Л. М. Справочник огородника. Харьков : Фолио, 2006. 350 с.
- Слєпцов Ю. В., Федосій І. О. Органічне овочівництво : в 2 ч. Вінниця : Нілан-ЛТД, 2016–2017.
