Азбуковники

Перша сторінка одного з найдавніших словників української мови — «Лексіконъ славенорωсскїй и именъ Тлъкованїє» Памви Беринди

Азбуко́вники, алфавітники — анонімні рукописні збірники навчального, настановчо-виховного й довідкового характеру. Азбуковники відомі з 1280-х (новгородський азбуковник). У 13–16 ст. азбуковники були передовсім довідниками — тлумачили малозрозумілі слова.

Найбільшого поширення в Росії та Україні азбуковники набули в 16–17 ст.

1627 у Києві письменник і друкар Памво Беринда випустив перший друкований азбуковник «Лексіконъ славено­рωсскїй альбо Именъ тлъкованїє» («Лексикон словенороський...»).

У 17 ст. з’явились азбуковники, які мали характер навчальних посібників. Вони містили азбуку, склади, граматику, відомості з різних наук тощо. Шкільні азбуковники розширили обсяг знань у школах 17 ст., увівши до навчання елементи «світської освіти».

До наших часів збереглося близько 200 азбуковників.

Автор ВУЕ

Редакція ВУЕ

Див. також

Абетковий вірш

Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Азбуковники // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Азбуковники (дата звернення: 3.05.2024).