Азовський, Микола Панасович
Азо́вський, Мико́ла Пана́сович (02.10.1903, м. Київ, тепер Україна — 31.10.1947, м. Буенос-Айрес, Аргентина) — художник, живописець, графік.
|
Азовський, Микола Панасович | |
|---|---|
| Народження | 1903 |
| Місце народження | Київ |
| Смерть | 1947 |
| Місце смерті | Буенос-Айрес (місто) |
| Alma mater | Національна академія образотворчого мистецтва і архітектури |
| Напрями діяльності | мистецтво образотворче, живопис, графіка (у мистецтві) |
Життєпис
Онук художника-баталіста В. Верещагіна. Закінчив 1928 Київський художній інститут, де навчався у Ф. Кричевського, М. Бойчука, О. Мурашка та І. Падалки . У 1926–1932 Азовський — член Асоціації революційного мистецтва України. Працював у Харкові (зокрема, здійснив розпис стін Харківського червонозаводського державного українського драматичного театру), на Донбасі, в Києві. З 1939 Азовський — у Львові, де 1940 брав участь у виставках Спілки праці українських образотворчих митців, на яких експонувалися написані ним портрети, а в 1943 викладав у Вищих образотворчих студіях (Українській Академії мистецтв). Емігрував через Краків і Відень (1943) до Риму (1945). З 1947 — у Буенос-Айресі.
Творчість
На ІІІ Всеукраїнській художній виставці 1930 у м. Харкові були представлені малюнки Азовського олівцем «Відкатчиці на естакаді», «Металісти Донбасу посилають делегата», «На західному фронті без змін» і темперні твори «Дівчина з овечкою» та «Портрет». У 1937 Азовський написав картину «Устим Кармалюк», яка експонувалася на ювілейній виставці художників УРСР (1917–1937). У 1939 для республіканської виставки, присвяченої 125-річчю Т. Шевченка, написав картину «Шевченко слухає киргизького баксу» (на виставці експонувалася під назвою «Шевченко серед киргизів»), а для Київського державного музею українського мистецтва (тепер — Національний художній музей України) — картину «Шевченко на засланні». Твори, написані в реалістичній манері: «У забої (О. Стаханов)» (1930), «Свинопас» (1931), «Ударна бригада» (1931), «Ізотовці» (1935), «Чередник» (1936), «Гуцульський похорон» (1942). Серед картин, виконаних в експресіоністичній манері, — пейзажі України й Італії, портрети (кардинала Е. Тіссерана, єпископа І. Бучка, мистецтвознавця С. Гординського), натюрморти, театральні декорації. Автор ескізу гобелена «Жнива» (1936). Картини Азовського експонувалися на виставках у містах Копенгагені, Нью-Йорку, Торонто, Філадельфії та ін.
Література
- Портнов Г. М. П. Азовський // Малярство і скульптура. — 1938. — № 7;
- Гординський С. Велика втрата. Мистець Микола Азовський // Свобода. Український щоденник. — 1947. — 17 грудня;
- Книга творчости українських мистців поза Батьківщиною // Нотатки з мистецтва. — Філадельфія, 1981. — с. 16–21;
- Верига В. На службі народній. Визначні постаті української діяспори. — Львів — Торонто, 2007, с. 3–6;
- Кравченко Я. О. Школа Михайла Бойчука. Тридцять сім імен. — К.: Оранта, 2010. — с. 108–109.
- Електронне джерело: Купчинська Л. Дещо з життя і творчості Миколи Азовського (До 110-ліття від дня народження художника) // «Вісник НТШ», число 49. 12-45ena.lp.edu.ua:8080/bitstream/ntb/23119/1/-48.pdf
