Азола (Azolla)

Азола (лат. Azolla caroliniana)

Азо́ла (Azolla) — рід плаваючих папоротей родини сальвінієвих. Об’єднує 7 видів дуже малих за розмірами водяних папоротей, які зовні нагадують мох або ряску.

Характеристика

Папороть 0,7–2 см завдовжки, листки перисті, розгалужене кореневище, розмножується спорами та частинами кореневища. Для папоротей роду характерний симбіоз із ціанобактерією (синьо-зеленою водорістю) анабеною, яка оселяється на нижньому боці листків азоли. Анабена здатна до азотфіксації, тож вона забезпечує азолу Нітрогеном (азотом), тоді як папороть дає водорості захист і мінеральне живлення. Зростає в стоячих водоймах й у водах з повільною течією. Вкриває поверхню води суцільним «килимом», через що існує легенда, ніби через шар азоли жоден комар не може дістатися до води, щоб відкласти яйця, тому в місцях зростання азолу називають «москітна папороть».

Географічне поширення

Природній ареал охоплює тропічні, субтропічні та помірні райони Америки, Австралії й Південно-Східної Азії. Але через те, що папороті роду часто використовують в акваріумістиці, а також через маленькі розміри, які дозволяють азолі чіплятися до ніг та пір’я водоплавних птахів, до днища кораблів, вони потрапляють у різні частини світу, в районах з м’яким кліматом (азоли не витримують тривалого зледеніння водойм) стають адвентивними видами.

В Україні

Зокрема, в Україні папороті азола папоротеподібна (Azolla filiculoides) та азола каролінська (Azolla caroliniana) з 1970–1975 оселилися в дельті Дунаю, де заселили великі площі. Щорічні запаси азоли нині вимірюють тоннами, адже рослина швидко розмножується, за сприятливих умов кожні 2–3 дні удвічі збільшуючи площу, яку вона займає, і свою біомасу.

Практичне значення

Місцеві жителі використовують азолу для годівлі тварин, особливо домашньої птиці. У місцях поширення азолу використовують як біодобриво, для годування свійської худоби. Відомо, що азолу використовували як біодобриво при вирощуванні рису ще 1500 років тому.

Масовий розвиток папоротей роду 49 млн років тому спричинив зміни в кліматі, які так і називають: «Подія азола». Це одне з пояснень зледеніння Антарктики, згідно з яким після тривалого парникового ефекту відбулося бурхливе зростання в Арктиці на (тоді) прісноводній поверхні Північного Льодовитого океану водяних папоротей з роду азола, яке призвело до зменшення (через інтенсивні процеси фотосинтезу) кількості СО2 в атмосфері, послаблення парникового ефекту, й, зрештою, утворився крижаний покрив в Антарктиді, який тримається й досі.

Азолу пропонують використовувати для очищення стічних вод завдяки здатності вилучати та акумулювати Хром, Нікель, Купрум (мідь), Цинк і Плюмбум (свинець).

Література

1. Cook C. et al. Water plants of the world. Hague : Springer Netherlands, 1974. 561 р.
2. Cohen M. F. et al. Feeding deterrence of Azolla in relation to deoxyanthocyanin and fatty acid composition // Aquatic Botany. 2002. № 74 (2). Р. 181–187.
3. Tokarska-Guzik B., Dajdok Z., Zając M. і in. Rośliny obcego pochodzenia w Polsce ze szczegуlnym uwzględnieniem gatunkуw inwazyjnych. Warszawa, 2012.196 s.

Автор ВУЕ

• Я. О. Межжеріна