Айвз, Чарльз Едвард
Айвз, Чарльз Е́двард (англ. Ives, Charles Edward; 20.10.1874, м. Данбері, шт. Коннектикут, США — 19.05.1954, м. Нью-Йорк, США) — композитор-новатор, представник авангардної музики, основоположник нової американської композиторської школи.
|
Айвз, Чарльз Едвард (Ives, Charles Edward) | |
|---|---|
| Народження | 1874 |
| Місце народження | Данбері |
| Смерть | 1954 |
| Місце смерті | Нью-Йорк (місто) |
| Alma mater | Єльський університет |
| Напрями діяльності | музичне мистецтво |
Життєпис
Ч. Айвз народився у сім’ї військового капельмейстера. Першим учителем музики Ч. Айвза був його батько, схильний до музичних експериментів, що вплинуло на його творчість. Музичні смаки Ч. Айвза сформувались також під впливом композитора С. Фостера.
Ч. Айвз з 14-річного віку грав на органі в церкві. 1898 закінчив Єльський університет, де займався музикою під керівництвом Х. Паркера. Після закінчення переїхав до м. Нью-Йорка, працював у страховій компанії. 1907 заснував власну страхову компанію. Увесь вільний час присвячував написанню музики. Значну частину творів Ч. Айвз написав між 1896 і 1916. 1918 через проблеми зі здоров’ям Ч. Айвз змушений був припинити композиторську діяльність. На початку 1920-х за власні кошти Ч. Айвз видав сонату «Конкорд» («Concord Sonata») та збірку «114 пісень» («114 Songs»). У 1930-х американська публіка, не готова до розуміння й сприйняття експериментально-інтелектуального мистецтва, досить вороже ставилася до творчості Ч. Айвза. Видавництва відмовлялися публікувати його твори. Музика Ч. Айвза рідко виконувалася. Визнання прийшло до Ч. Айвза лише у 1940–1950-х.
Ч. Айвз захоплювався дисонансами і випробував у своїй творчості нові виразні засоби — додекафонію, політональність, поліритмію, алеаторику, передвіщаючи музичні новації 20 ст. Спадщина Ч. Айвза багатожанрова (вокально-хорові, симфонічні, камерні твори). Характерною ознакою стилю Ч. Айвза було запозичення американського фольклору, мелодій церковних гімнів, військово-патріотичної музики, духовних пісень, які Ч. Айвз вважав справжнім голосом свого народу. Фрагменти з традиційних патріотичних маршів і гімнів поєднуються зі складною гармонією й новаторськими засобами виразності. 1947 Ч. Айвза нагороджено Пулітцерівською премією за Третю симфонію (1908 —1910).
Твори
- Selected Correspondence. Oakland, 2007.
Література
- Ивашкин А. Чарльз Айвз и музыка ХХ века. Москва, 1991.
- Swafford J. Charles Ives: A Life with Music. New York, 1996.
- Henderson C. W. The Charles Ives Tunebook. Bloomington, 2008.
- Magee G. Sh. Charles Ives Reconsidered. London, 2010.
Автор ВУЕ
Ч. Айвз "Питання без відповіді"
