Айстра альпійська (Aster alpinus)
.jpg)
А́йстра альпі́йська (Aster alpinus) — вид судинних рослин родини айстрових.
Зміст
Характеристика
Багаторічна трав’яниста рослина з довгими горизонтальними та короткими висхідними кореневищами, мичкуватою кореневою системою й висхідними напіврозетковими надземнимии пагонами 5–25 см заввишки, які несуть верхівкові поодинокі кошики 2–5 см діаметром, крайові квітки з бузково-фіолетовою оцвітиною, серединні квітки — із жовтою оцвітиною. Більшість листків зосереджена у прикореневих розетках, частина їх розташована на стеблах, усі листки короткочерешкові, із суцільними яйцеподібно-лопатчастими збіжними пластинками 5–8 см × 10–20 мм. Цвіте у липні–серпні, плодоносить у серпні. Розмножується насінням та вегетативно.
Географічне поширення
Реліктовий вид з диз’юнктивним ареалом. Ареал цього аркто-альпійського виду рослин охоплює Євразію, Північну Америку, де він представлений окремим підвидом, у горах Середньої Європи досить рідкісний. В Україні — Карпати (Свидовець, Мармарош, Чорногора та Чивчин). Зростає в субальпійських та альпійських поясах на висоті 1200–2000 м над рівнем моря, на схилах різної експозиції, переважно на слабко задернованих ділянках, у розщелинах скель, на осипищах та «полицях». Росте поодинокими локалітетами.
Охорона
Чисельність коливається у межах 5–15 рослин на 1 м2. Причиною зменшення чисельності айстри альпійської є випасання худоби та інші прояви господарської діяльності людини, зокрема, зривання на букети та викопування рослин для озеленення. Вид занесено до Червоної книги України. Природоохоронний статус — рідкісний. Охороняється у Карпатському біосферному заповіднику. Заборонено збирання рослин і порушення місць зростання виду.
Практичне значення
Айстру альпійську широко культивують у ботанічних садах, альпінаріях та на присадибних ділянках.
Література
- Червона книга України. Рослинний світ. Київ : Глобалконсалтинг, 2009. 900 с.
