Айт-Бен-Хадду ксар
Айт-Бен-Ха́дду ксар (англ. Ksar of Ait-Ben-Haddou, берб. Ath Benhadu, араб. آيت بن حدّو) — пам’ятка типової для південного Марокко житлової та фортифікаційної архітектури; з 1987 пам'ятка всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Ксар — різновид поселення, щільно забудовані глинобитні житлові комплекси, оточені стіною з баштами. Айт-Бен-Хадду — найвідоміший ксар, розташований у провінції Уарзазат, Марокко. За легендою, був заснований 757 Бен Хадду, за іншими даними в 11 ст., хоча більшість наявних споруд зведено не раніше 17 ст.
Айт-Бен-Хадду ілюструє структуру та технологію будівництва, характерну для цієї частини Сахари від найдавніших часів (11 ст.). Поселення мало велике значення як торговий пункт на шляху між давнім Суданом та Тімбукту. Будинки прикрашені в єдиному стилі за допомогою особливого типу мурування — цегла, укладена під косим кутом, утворює Z-подібний орнамент. Усі споруди збудовано з сирцевої цегли червоного кольору. Більша частина будівель розташована на підвищенні. Житлові будинки варіюють від бідних простих конструкцій до складних палаців із власними кутовими вежами та терасами.
Крім житлових будинків, елементами ксару є мечеть, медресе, міська площа, два кладовища, караван-сарай, агропромислові споруди (за межами міських стін), фортифікації тощо. Внутрішній простір ксару — лабіринт проходів між житловими та громадськими будинками. У стінах прорізано четверо воріт. Нині в селищі є музей, крамниці, ресторани та інша туристична інфраструктура.
Література
- Art et transculturalité au Maghreb: incidences et résistances: actes de la journée d’études, Oran, 2–3 décembre 2006. Actualité scientifique. Universités francophones: Actualité scientifique. Hadj Miliani, Lionel Obadia. Markaz al-Bahth fī al-Antrūbūlūjiyā al-Ijtimā‘īyah wa-al-Thaqāfīyah (Algeria), Agence universitaire de la francophonie. Diversité des expressions culturelles et artistiques et mondialisation (DCAM). Paris : Agence universitaire de la francophonie, 2007. 144 p.
- Marshall D. Preparing World Heritage Nominations. 2nd ed. Paris : UNESCO, 2011. 135 p.
