Аквілон

Аквіло́н (Aquilo) — багатозначний термін:

1) У давньоримській міфології — бог північного вітру. Відповідає у давньогрецькій міфології Борею — синові бога вітрів Еола (за іншими джерелами — бога зоряного неба Астрея) і богині вранішньої зорі Еос. Аквілон — батько дощу, снігу, граду, бурі. Зображувався старим із сивим волоссям, загорнутим у грізні хмари. Вирізнявся норовом і нестерпним характером. Через це, батько тримав його разом з братами — богами інших вітрів, зачиненим у печері, у своєму царстві на міфічному острові Еолії. Щоби буйні вітри не спричинили значних руйнацій, випускав їх на прогулянку лише поодинці або ж наказував здіймати на морі хвилі до небес, рвати вітрила та ламати щогли кораблів, виривати дерева з корінням, зривати дахи з будівель тощо.

2) Сильний холодний північний чи північно-східний вітер.

3) У переносному значенні — недоля, рок, фатум.

Література

1. Підлісна Г. Антична література. Київ: Вища школа, 1992. 255 с.
2. Гербер Х. Мифы Греции и Рима. Москва: Центрполиграф, 2007. 304 с.

Автор ВУЕ

• О. В. Наумовська

Покликання на цю статтю: Наумовська О. В. Аквілон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аквілон (дата звернення: 3.05.2024).