Аксіома
Аксіо́ма (грец. ἀξίωμα , від ἀξιόω — вважати гідним) — значуще, визнане, безперечно істинне судження, яке в межах певної дедуктивної теорії прийняте без доведення як вихідне.
Система аксіом — сукупність таких вихідних суджень, які в межах даної теорії стають підставою для доведення інших істинних висловлювань (теорем).
Термін «аксіома» виник у Стародавній Греції, вперше з’явився у працях Аристотеля, пізніше його використовували стоїки (див. Стоїцизм), Евклід та інші античні математики.
Ідеалісти розглядають істинність аксіоми або як наслідок їхньої апріорності (див. Апостеріорі і апріорі), або як результат довільної угоди (див. Конвенціоналізм).
