Акторно-мережева теорія

А́кторно-мереже́ва тео́рія (actor-network theory, ANT) — новітній напрям наукових досліджень, спрямованих на виявлення способів з’єднання соціального в єдиний світ.

Специфіка акторно-мережевої теорії полягає в тому, що будь-який об’єкт розглядається як елемент, і як складник мережі відносин. Зникнення або усунення будь-якого актора порушує роботу всієї мережі, порядок у ній.

Історична довідка

Уперше розгорнуто репрезентована 1986 у виданні Mapping the Dynamics of Science and Technology: Sociology of Science in the Real World.

Акторно-мережеву теорію актуалізовано в 1990-х спочатку в межах соціології науки і техніки, згодом — соціології та соціальної філософії.

Засновниками й методологами акторно-мережевої теорії є М. Каллон (Michel Callon) та Б. Латур (Bruno Latour). Посилення зацікавленості пов’язане з перекладами праць Б. Латура та інших засновників напряму на початку 2000-х.

Засадничі ідеї

Акторно-мережева теорія становить ядро «повороту до матеріального», сенс якого полягає в нових формах концептуалізації речей. Це означає, що зникає межа між духовним і матеріальним, предметом і людиною, всі разом стають елементами єдиної мережі у сучасному суспільстві. З погляду теорії аналіз означає, по-перше, що суспільство — це гетерогенна мережа матеріальних і нематеріальних елементів, присутніх у соціальному житті. По-друге, Б. Латур концептуалізує річ/предмет/об’єкт як актора в мережі соціальної взаємодії. По-третє, матеріальні об’єкти є не просто екранами нашої соціальної діяльності, але самі виконують певну роботу. За Б. Латуром, саме мережа — константна характеристика соціальної взаємодії. Об’єктом акторно-мережевої теорії виступають «ансамблі стосунків», полікомпонентні, мінливі цілісності, що не мають самостійного існування лише в одній із площин (фізичній, функціональній чи знаковій).

Акторно-мережева теорія — це соціально-конструктивістська модель, основним принципом якої є концепція гетерогенної мережі, де остання виступає актором взаємодій. Тобто актор — це мережа, яка є доволі динамічною. Будь-який об’єкт мислиться як ефект мережі відносин. Це може бути людина, річ, знаряддя або ціла технологічна система чи державно-правове утворення. Кожен об’єкт пов’язаний системою відносин з оточенням і залишається ним лише за умов збереження цілісності цих своїх зв’язків. Суспільство не існує. Натомість існують тільки актори — виконавці дій, які впливають на інших дієвців. Функціональні зв’язки в суспільстві постають у вигляді об’єкт-центричних відносин, що створюють мережу просторового, функціонального і знакового існування речей. Речі набули значення соціальних акторів, що визначають функціональні можливості людей. Відносини акторів визначає не ієрархія, а «плоска» й динамічна мережа.

Б. Латур запропонував своєрідну типологію основних «невизначеностей», що впливають на характер акторно-мережевої теорії:

• природи груп — в акторів є доволі значуща кількість способів (часто досить суперечливих), як здобути ідентичність;
• природи дій — у хід дій втручається значна кількість різноманітних агентів, які призводять до зміни першопочаткових цілей дії;
• природи об’єктів — з огляду на передбачуваність відкритості категорії агентів;
• природи фактів — взаємодія природничих наук з усім суспільством породжує неминучі дискусії);
• невизначеність досліджень соціальних наук.

Одна з головних тез акторно-мережевої теорії — будь-який об’єкт, що виникає, має власний об’єм, місце, впливає на просторові відносини. Новація цієї теоретичної пропозиції полягає в тому, що, по-перше, соціальний об’єкт повинен мати предметний, речовий «субстрат»; по-друге, соціальний об’єкт організує фізичний і функціональний простір навколо себе; по-третє, об’єкт має складну структуру і залишається цілісним, поки не змінюються зовнішні та внутрішні зв’язки його складників. Топос речі змінюється потраплянням в її оточення людини, так само як і топос людини зазнає впливу оточення.

В основі акторно-мережевої теорії — гіпотеза про багатоманітність зв’язків взаємодії (не лише в плані комунікацій представників суспільства, але й їх співіснування з предметами матеріального світу). Основна суть акторно-мережевої теорії полягає в тому, що константною характеристикою соціальної взаємодії є гетерогенна мережа матеріальних і нематеріальних елементів, наявних у соціальному житті. Відтак зникає межа між духовним і матеріальним, предметом і людиною, всі разом стають елементами єдиної мережі в сучасному суспільстві. Усі елементи цієї мережі є однаково вагомими. Керуючись принципом симетрії, теоретики акторно-мережевої теорії вважають, що неможливо провести чітку межу між людьми і речами, складно визначити, де діє людина, а де не-людина. Взаємодія в мережі відбувається через посередництво актантів/дієвців.

Відео

Акторно-мережева теорія

Література

1. Callon M., Law J., Rip A. (еds). Mapping the Dyna­mics of Science and Technology: Sociology of Science in the Real World. London, 1986.
2. Артеменко А. П. Річ, об’єкт, топос у соціальній топології // Гуманітарний часопис. 2012. № 3.
3. Колесник І. І. «Повернення до речей» як перспектива історичних досліджень // Укр. істор. журн. 2012. №3.
4. Артеменко А. П. Топологія Я в мережевих структурах соціуму. Харків, 2013.
5. Латур Б. Пересборка социального: введение в акторно-сетевую теорию / Пер. с англ. И. Полонской; под ред. С. Гавриленко. Москва, 2014.

Автор ВУЕ

А. М. Киридон

Покликання на цю статтю: Киридон А. М. Акторно-мережева теорія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Акторно-мережева теорія (дата звернення: 8.05.2024).