Акімов, Микола Павлович
Акі́мов, Мико́ла Па́влович (рос. Акимов, Николай Павлович; 16.04 1901, м. Харків, тепер Україна — 06.09.1968, м. Москва, тепер РФ, похований у Ленінграді, тепер Санкт-Петербург, РФ) — режисер і художник, народний артист СРСР (з 1960).
|
Акімов, Микола Павлович | |
|---|---|
| Народження | 1901 |
| Місце народження | Харків |
| Смерть | 1968 |
| Місце смерті | Москва |
| Alma mater | Вищий державний художньо-технічний інститут |
| Напрями діяльності | театральне мистецтво, мистецтво образотворче |
Життєпис
Навчався 1922–1924 у Вищому державному художньо-технічному інституті (м. Ленінград; педагоги М. Добужинський, О. Яковлєв, В. Шухаєв). 1919–1922 працював у м. Харкові. Експонував твори на 1-й Всеукраїнській художній виставці (1919). Брав участь в оформленні театралізованих свят на площах міста (1919), викладав малюнок на курсах політосвітніх працівників (1920–1922). Оформив вистави «Подвиги Геркулеса» О. Білецького (1921), «Снігуронька» О. Островського та «Алінур» В. Мейєрхольда і Ю. Бонді (обидві — 1922) в харківському дитячому «Театрі казки». З 1922 — у Петрограді. Працював як режисер («Гамлет» В. Шекспіра, 1932, Театр ім. Вахтангова, Москва), як художник («Бронепоїзд 14–69» Вс. Іванова, 1927, Ленінград. академічний театр драми; «Любов Ярова» К. Треньова, 1936, МХАТ). 1933–1935 працював головним режисером Ленінградського мюзик-холу, де організував експериментальну майстерню.
1935–1968 (з перервами) — художній керівник Ленінградського театру комедії (тепер — Санкт-Петербурзький академічний театр Комедії; з 1986 — ім. М. Акімова). Режисер і художник поставлених там п’єс: «Собака на сіні» (1936) та «Валенсіанська вдова» (1939) Лопе де Вега, «Школа лихослів’я» Р. Б. Шерідана (1937), «Дванадцята ніч» В. Шекспіра (1938), «Страшний суд» В. Шкваркіна (1939), «Помер пан Пік» Ш. Пейре-Шапюї (1940), «Тінь» (1940; 1960), «Дракон» (1944, 1962), «Повість про молоде подружжя» і «Звичайне диво» (обидві — 1957) Є. Шварца, «Ревізор» М. Гоголя (1958), «Барвисті оповідання» за А. Чеховим (1961), «Дон Жуан» Дж. Г. Байрона (1963) та ін. Сам створював плакати-афіші до своїх спектаклів, які тепер демонструються в театрі. Іронічність, яскравість сценічних образів, видовищність, метафоричність, незаангажованість у виборі п’єс і постановці спектаклів вирізняла театр М. Акімова. У 1950-х М. Акімов створив при театрі літературні об’єднання — лабораторії сучасної комедії.
1951–1955 М. Акімов — головний режисер Ленінградського Нового театру (тепер Санкт-Петербурзький державний академічний театр ім. Ленради). У цей період на сцені театру з’явилися у постановці М. Акімова перший радянський мюзикл «Весна в Москві» В. Гусєва (1953), напівзабуті твори російської класики «Тіні» М. Салтикова-Щедріна (1953) та «Справа» О. Сухово-Кобиліна (1955). Ставив спектаклі в українських театрах: у Харкові — «Брехня» О. Афіногенова (Харківський театр російської драми, 1933), «Солом’яний капелюшок» Е. Лабіша (Харківська студія сценічних мистецтв при театрі російської драми, 1936); у Києві — «Весна в Москві» В. Гусєва (Київський театр російської драми ім. Лесі Українки, 1953). Виступав як художник кіно, зокрема, костюмів і декорацій фільмів-казок «Кощій Безсмертний» (1944), «Попелюшка» (1947). Працював у галузі живопису («Дівчина з Чернівців», 1968; портрети Ю. Лаврова, 1929, 1968), графіки, плаката. 1958 отримав срібну медаль на Всесвітній виставці в Брюсселі. 1963 і 1965 відбулися персональні виставки М. Акімова у Ленінграді та Москві.
З 1955 викладав у Ленінградському театральному інституті, керував художньо-постановочним факультетом, з 1960 — професор. Автор книг «Про театр» (1962), «Не лише про театр» (1966).
Твори
- Театральное наследие: в 2-х кн. Москва, Ленинград, 1978.
