Аландська криза
Ала́ндська кри́за — політична криза 1917–1921 у Фінляндії з питання державної приналежності та статусу Аландських островів.
Передумови кризи
Причина кризи мала історичне підґрунтя. До Російсько-шведської війни 1808–1809 Аландські острови належали Швеції. Внаслідок поразки останньої Фінляндію включно з Аландськими островами було приєднано до Російської імперії. Результатом відторгнення Фінляндії від Швеції стало поширення там фінської мови та культури, яка раніше перебувала в дискримінованому (порівняно з панівною шведською мовою і культурою) становищі. Шведська національна меншина у Фінляндії, яка вважала себе частиною єдиного скандинавського простору, прагнула зберегти свої позиції привілейованої групи, а також демілітаризований статус островів відповідно до Аландської конвенції 1856 (див. Аландські конвенції). На початку Першої світової війни Російська імперія порушила її, спорудивши на островах військово-морську базу.
Характеристика
Після здобуття Фінляндією незалежності 1917 протистояння між шведською громадою Аландських островів (становила понад 90 % всього їх населення) і фінським урядом різко загострилося. Переважна більшість мешканців регіону схвалили і подали шведському королю колективну петицію про включення островів до складу Швеції.
Фінляндія, не бажаючи втрачати стратегічно важливу територію, запропонувала жителям Аландів розширення самоуправління. Пропозицію було відхилено. Мешканці островів звернулися до Ліги Націй з клопотанням про включення островів до складу Швеції. 1920 аландський парламент надіслав представників до шведського уряду з проханням нагадати про своє бажання приєднатися до Швеціїї. Проте шведський уряд зайняв вичікувальну нейтральну позицію, прагнучи зберегти якомога кращі відносини з сусідами.
Вирішення
20.10.1921 Рада Ліги Націй ухвалила остаточне рішення щодо Аландських островів, яке було закріплено відповідним документом. Нова Аландська конвенція забезпечувала суверенітет Фінляндії над островами з умовою гарантії прав мешканців на збереження шведської мови, культури й традиції. Фінляндія та Швеція підписали договір про дотримання гарантій широкої автономії й визнання нейтралітету Аландських островів. Населення островів підтримали й визнали таке рішення.
1921 відбулися перші вибори до Лагтингу (законодавчих зборів, або парламенту Аландських островів). 10.07.1922 першим прем’єр-міністром Аландів став К. Бьоркман.
У світовій політиці розв’язання Аландської кризи вважається ідеальним зразком мирного вирішення національно-територіальної проблеми.
Література
История дипломатии : в 6 т. / Под ред. Громыко А. А., Земсков И. Н. и др. Т. 2. Москва : Политиздат, 1963. 820 с.; Т. 3. Москва : Политиздат, 1965. 832 с. Zetterberg S. Die Liga der Fremdvolker Russlands. Helsinki : Finnische Historische Gesellschaft, 1978. 279 р. Кузьмін О. Нова історія країн Західної Європи та Північної Америки. Житомир : Вид-во Житомирського державного університету ім. І. Франка, 2011. 456 с. Åkermark S., Heinikoski S., Kleemola-Juntunen P. Demilitarization and International Law in Context: The Åland Islands. Routledge, 2018. 130 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Троян С. С. Аландська криза // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аландська криза (дата звернення: 6.05.2024).
