Аландські острови (автономія)
Ала́ндські острови́ ― автономія в складі Фінляндії, населена фінськими шведами. Столиця ― м. Марієгамн.
|
Аландські острови (автономія) | |
|---|---|
| Тип | автономія |
| Адміністративний центр | Марієгамн |
| Країна | Фінляндія |
| Регіон країни | Північна Європа |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 29.214 |
| Густота населення (осіб на кв.км) | 18 |
Аландські острови мають свій прапор: на синьому тлі зображений широкий скандинавський хрест жовтого кольору, в середині якого — хрест червоного кольору. Сучасний прапор затверджено 1954. Герб Аландських островів — золотий олень на синьому тлі, над ним угорі — графська корона. Офіційна мова ― шведська. Грошова одиниця ― євро.
Зміст
Адміністративний поділ
Автономія поділяється на 16 комун: Бранде, Вордьо, Еккерьо, Єта, Йомала, Кумлінге, Лемланд, Лумпарланд, Марієгамн, Сальтвік, Соттунга, Сунд, Фегле, Фінстрем, Хаммарланд, Чекар).
Статус і устрій автономії
Аландські острови мають особливий демілітаризований та нейтральний статус, визначений Аландськими конвенціями.
Законодавчий орган — Лагтинг. Складається з 30 депутатів, обраних на 4 роки на основі пропорційного представництва. До компетенції Лагтингу входять питання розвитку економіки, формування бюджету, комунальне управління, освіта та культура, соціальний захист, охорона здоров’я, транспорт, поліція, пошта, телеграф, радіо й телебачення. У цих сферах Аландські острови виступають практично як незалежна держава, на інші поширюється законодавство Фінляндії (зовнішня політика, митна система, грошовий обіг тощо).
Ухвалені Лагтингом закони затверджує президент Фінляндії, який має право вето та використовує його, якщо певний закон виходить за межі повноважень Аландського парламенту або загрожує безпеці країни. Лагтинг призначає уряд Аландських островів у складі 5–7 міністрів на чолі з прем’єр-міністром.
У парламенті Фінляндії Аландські острови мають одного представника.
Уряд Фінляндії за згодою спікера Аландського парламенту призначає губернатора, який є другою після спікера особою на островах.
Існує спільний орган — Аландська делегація, головним призначенням якої є запобігання можливим конфліктам між центральною владою та островами. До складу Аландської делегації входять по два представники від держави та від Аландів, очолює губернатор.
Мешканці Аландських островів мають статус «внутрішнього громадянства», який дає право висувати свою кандидатуру та брати участь у місцевих і регіональних виборах; володіти нерухомістю; займатися підприємницькою діяльністю; обіймати певні посади. Цей статус набувається від народження (якщо один із батьків його має) або за клопотанням особи (за умов наявності громадянства Фінляндії, проживання на території автономії не менше п’яти років та володіння шведською мовою). Відсутність «внутрішнього громадянства» не може бути перешкодою для проживання на островах.
Демілітаризований статус означає, що на території Аландських островів заборонено: розміщення військових баз; перебування збройних сил і кораблів будь-яких країн; будівництво військових споруд; ввезення зброї. На мешканців Аландських островів не поширюється загальнонаціональний обов’язок служити в Збройних силах Фінляндії (замість цього вони проходять цивільну службу в соціальних структурах автономії).
Аландські острови — нейтральна територія, тому у випадку збройних конфліктів вони не можуть бути місцем бойових дій.
Від 1970 Аландські острови мають представництво в Північній Раді, з 1995 — у складі місії Фінляндії в Європейському Союзі (ЄС). Протоколом 2 Договору про вступ Фінляндії до ЄС визнано спеціальний статус Аландських островів.
Населення
Загальна кількість населення ― 29214 осіб (2016, оцінка), густота населення ― 18 осіб/км2. Склад населення за етнічними групами: 91,2 % ― шведи, 5% ― фіни, 3,8% ― інші; за релігійним представництвом більшість населення лютерани (див. Лютеранство).
Єдине місто на островах — Марієгамн (11565 осіб, 2016, оцінка), засноване росіянами (1861) й назване на честь імператриці Марії Олександрівни (1824–1880), дружини російського імператора Олександра II.
Господарство
Економіка регіону базується на виробництві та переробці продукції рослинництва (цукровий буряк, картопля, пшениця, ячмінь, овес, цибуля), молочного тваринництва, рибальства; туризмі; целюлозно-паперовій промисловості; послугах торгівлі й транспортування товарів.
На островах працює близько 2 600 компаній, 700 з яких належать до сільськогосподарського сектору. Близько 90% підприємств налічує менше 10 працівників. Безробіття найнижче в Європі, становить близько 2%.
У м. Марієгамні є аеропорт. У 2005 була створена місцева авіакомпанія. Діє поромне сполучення між островами, а також із Фінляндією та Швецією. На островах — автобусні маршрути, велосипедні доріжки. Залізниці немає.
Культура, спорт
На островах збереглися середньовічні замки, фортеці та церкви. Типова сільська архітектура Аландських островів 18–19 ст. представлена в музеї просто неба «Ян Карлсгорден» (заснований 1930).
У культурному житті значну роль відіграють Північний Аландський інститут, створений за підтримки Північної Ради, та Інститут музики Аландських островів.
На островах 49 спортивних комплексів (2016), є футбольні команди та клуб із регбі, мешканці займаються гандболом, хокеєм, волейболом, плаванням та ін. видами спорту.
Додатково
На території сучасної Херсонської обл. проживають нащадки так званих «таврійських шведів», які переселилися сюди в 19 ст.
У 1980-х було здійснено спробу викарбувати власну монету (але фінський уряд заборонив). Монета стала надбанням нумізматів.
Див. також
Література
- Беліцер Н. Фінляндія: досвід територіальної автономії Аландських островів і національно-культурна автономія корінного народу Саамі // Сучасність. 2002. № 7–8. С. 60–73.
- Ішуніна Н. Етнічні процеси у сучасній Фінляндії. Українці на фінляндських теренах // Етнічна історія народів Європи. 2011. Вип. 9. С. 119–122.
- Лунден Т. Конфликты по вопросам границ в Северной Европе // Северная Европа: проблемы истории / Отв. ред. А. А. Комаров, О. В. Чернышева. Москва : Наука, 2011. С. 183–195.
- Саханенко С. Є., Рацюк О. О. Участь автономних утворень у міжнародних відносинах (на прикладі автономій Данії та Фінляндії) // Демократичне врядування. Львів, 2011. Вип. 7. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/DeVr_2011_7_5
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Редакція ВУЕ Аландські острови (автономія) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аландські острови (автономія) (дата звернення: 7.05.2024).
