Алантоїс
Аланто́їс (від грец. ἀλλαντοειδής — ковбасоподібній) — зародковий сечовий міхур хребетних, сечова перетинка, одна із зародкових оболонок в амніот. Характерний для вищих хребетних (рептилій, птахів і ссавців), які завдяки алантоїсу дістали назву Allantoidea. Виконує функції ембріональних органів дихання, виділення й живлення. Утворюється як мішкоподібний виріст задньої кишки зародка.
Зміст
Алантоїс у плазунів і птахів
У плазунів і птахів алантоїс з’являється дуже рано (наприклад, на третій день розвитку курячого яйця) у вигляді невеликого пухирця на передній стінці кінцевої кишки й швидко перетворюється на сліпий мішок, який, розростаючись, оточує ембріон разом із жовтковим мішком та амніоном і вистилає зсередини серозну оболонку, що прилягає до шкаралупи й підшкаралупової оболонки яйця. У стінці алантоїса розвивається потужна мережа кровоносних судин. Вона слугує для газообміну як безпосередньо через стінку шкаралупи, так і через перетинку, яка відокремлює повітряну камеру яйця. Крім того, алантоїс птахів і рептилій є резервуаром для сечі, яка до кінця ембріонального періоду згущується і поступово зникає. На момент вилуплювання з яйця алантоїс атрофується, а в порожнині мішка залишається тільки осад солей.
Алантоїс у ссавців
У ссавців, у зв’язку з переходом до внутрішньоутробного розвитку, функції й розмір алантоїса змінилися. Разом із ближньою частиною серозної оболонки алантоїс бере участь в утворенні плаценти й пупкового канатика, через який проходять кровоносні судини, що з’єднують зародок із плацентою. Алантоїс ссавців сприяє не тільки диханню і виділенню, а й живленню ембріона.
Алантоїс у людини
У людини алантоїс розвивається на третьому тижні ембріогенезу майже відразу після утворення задньої кишки ембріона. Він виникає у вигляді впинання в її стінці. По ходу алантоїса, від зародка через амніотичну ніжку до ворсинок хоріона, проростають кровоносні (пуповинні) судини, що з’єднують зародок із хоріоном. Далі разом із жовтковим мішком алантоїс формує пупковий канатик. Кровоносні судини ніжки алантоїса (дві артерії та одна вена), з’єднуючись із судинами хоріона, утворюють судини пупкового канатика, що сполучають плаценту з плодом. Трубчастий просвіт алантоїса людини лишається тільки поблизу місця відходження від кінцевої кишки. Цей відділ алантоїса зберігає свою порожнину й утворює веретеноподібне розширення, з якого згодом розвивається сечовий міхур. Від вершини порожнини алантоїса відходить вузький прохід — урахус (сечовий прохід), який, починаючи з п’ятого місяця внутрішньоутробного життя, поступово заростає, перетворюючись до моменту народження на серединну пупкову зв’язку. Після народження у ссавців позазародкова частина алантоїса відпадає — лишається тільки розташована всередині черевних покривів невелика частина, з якої утворюється сечовий міхур.
Література
- Downs K. M. The Murine Allantois // Current Topics in Developmental Biology. 1998. Vol. 39. P. 1–33.
- Drenckhahn D. (Hrsg.) Benninghoff, Anatomie. Auflage. Urban and Fischer-Verlag, 2008. Band 1, 17. P. 228.
- Bartel H. Embriologia. Wyd. 4. Warszawa : Wydawnictwo Lekarskie PZWL, 2010. 561 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Межжеріна Я. О. Алантоїс // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алантоїс (дата звернення: 6.05.2024).
