Алармізм соціальний

Алармі́зм соціа́льний (фр. alarmisme, від аlarme — тривога, з італ. allʼarme — до зброї) — сукупність ідей та уявлень, пов’язаних із песимістичними прогнозами, негативними глобальними сценаріями щодо майбутнього людства чи окремої спільноти внаслідок впливу природніх, техногенних, соціальних катастроф. Часто загрози, що лежать в основі алармізму соціального, перебільшені чи безпідставні.

Історична довідка

Поняття «алармізм» з’явилося в науковому дискурсі наприкінці 1960-х — на початку 1970-х у контексті песимістичних прогнозів у теоріях суспільного розвитку, зокрема футурології. Алармізм соціальний притаманний доповідям Римського клубу. У доповіді «Межі зростання» («The Limits to Growth» 1972) змодельовано наслідки росту людських спільнот і впливу людини на довкілля внаслідок надмірної експлуатації природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища техногенними відходами. До кінця 20 ст. передбачалося виснаження корисних копалин, запасів прісної води, глобальну зміну клімату тощо.

У період холодної війни і гонки озброєнь йшлося про загрозу «ядерної зими» після можливого застосування ядерної зброї.

У кінці 1980–1990-х алармізм соціальний, як соціально-філософське уявлення про майбутнє людства, втратив свою гостроту і значимість. Це пов’язано з завершенням холодної війни та покращенням екологічної ситуації в низці країн (Німеччині, Японії та ін.).

З 2000-х алармізм соціальний апелював до загроз глобального потепління, а з 2010-х, крім того, до проблем забруднення світового океану.

Негативні прогнози щодо розвитку цивілізації викладено у працях Т. Мальтуса, Ж. Б. Ламарка, А. Печчеі (1908—1984, Італія), Д. Медоуза (нар.1942, США), Й. Рандерса (нар.1945, Норвегія), Р. Гейлбронера, Р. Арона. К. Ціолковський обґрунтовував необхідність виходу людства у космос через загрозу перенаселення Землі. Ці ідеї в 2010-ті активно впроваджує інженер та підприємець І. Маск.

Характеристика

Алармізм соціальний — інтегральна течія, яка почасти спирається на філософські ідеї екзистенціалізму, екстремізму, песимізму та неофройдизму.

Алармізм соціальний не оформився в самостійну цілісну концепцію, не отримав достатнього теоретичного обґрунтування. Натомість на фоні алармістських теорій розвивалися близькі до них теорії криз і катастроф.

Виділяють два види алармізму соціального:

1) конструктивний — спонукає до розрахунків та прогнозів, розроблення можливих шляхів подолання наявних загроз і запровадження необхідних заходів безпеки;

2) афективний — провокує спонтанні, необдумані дії у відповідь на негативну ситуацію, що склалася. За характером загроз виділяють техногенний, екологічний, кліматичний, воєнний, економічний та інші типи алармізму соціального.

Алармізм соціальний може відігравати такі функції:

інформаційну — попередження про небезпеку;
оціночну — визначення рівня небезпеки під час загрозливої ситуації;
мобілізаційну — заклик протидіяти загрозі;
дезінтаграційну — породження в суспільстві панічних настроїв та відчуття приреченості.

До алармізму соціального вдається «жовта преса», публікуючи сенсаційні повідомлення про епідемії хвороб, кінець світу за певними календарями та ін. У політичній сфері можливе маніпулювання алармістськими настроями, щоб відвернути суспільну увагу від реальних проблем, дискредитувати політичних опонентів тощо.

Додатково

2012 у парламенті Чилі був представлений законопроект, який передбачав санкції проти тих, хто провокує паніку. Поява цього законопроекту пов’язана зі стримуванням есхатологічних передбачень, що поширилися в суспільстві.

Література

Murray D., Schwartz J. Alarmism is an infectious disease // Society. 1997. May, V. 34. ssue 4.
Разумовский О. С. Значение и смысл экологического алармизма // Ноосферные взаимодействия и ядерная безопасность. Томск : СНИЦИАЯ, 1994. С. 24–35.
Разумовский О.С. Социальный алармизм // Полигнозис, 1999, № 2. С. 38–48.
Ropeik D. How Risky Is It, Really?: Why Our Fears Don't Always Match the Facts. Соlumbus, 2010.
Горбатюк Т. В. Опозиція трансгуманізм і алармізм: перспективи розвитку // Вісник Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна. Серія : Теорія культури і філософія науки. 2011. № 940, Вип. 41. С. 48–53. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/VKhITK_2011_940_41_14
Політологічний енциклопедичний словник / За ред. М. П. Требіна. Харків, 2015.
Разумовский О. С. Алармизм. URL: http://www.chronos.msu.ru/old/TERMS/razumovsky_alarmizm.htm
Медоуз Д., Рандерс Й., Медоуз Д. Межі зростання. 30 років потому. Київ : Пабулум, 2018. 464 с.

Автор ВУЕ

В. Л. Бабка

Покликання на цю статтю: Бабка В. Л. Алармізм соціальний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Алармізм соціальний (дата звернення: 6.05.2024).