Санкція
Са́нкція (лат. sanctio — непорушний закон, найсуворіша постанова) — багатозначний термін:
1) складник, елемент логічної структури загальної норми права (передусім правоохоронної), що вказує на можливі заходи державного впливу на порушника даної норми, головним чином — у формі примусу (див. Гіпотеза, Диспозиція);
2) передбачені законом або договором заходи впливу, міра юридичної відповідальності за порушення законодавства або договірного зобов’язання, що застосовуються до винної особи і тягнуть за собою певні несприятливі (негативні) для неї наслідки;
3) затвердження (санкціонування) вищою інстанцією будь-якого акта (рішення, вказівки нижчої інстанції чи органу) та надання йому чинності або визнання законності певного документа чи дії;
4) установлений законом порядок обов’язкового затвердження прокурором відповідних постанов або винесення мотивованого рішення судом про вжиття щодо особи заходів примусового або обмежувального характеру у випадках, визначених Конституцією та іншими законами України. Санкція необхідна, наприклад, для здійснення запобіжного заходу у вигляді взяття під варту, при проведенні обшуку, прослуховуванні телефонних розмов тощо;
5) у міжнародному праві — засоби примусового впливу, що застосовуються міжнародним співтовариством (міжнародними організаціями) до держави у разі порушення нею своїх міжнародних зобов’язань або норм міжнародного права (див. Санкції міжнародні).
Характеристика
Залежно від характеру заходів впливу та органів, що їх застосовують, санкції поділяють на:
- кримінально-правові,
- адміністративно-правові,
- дисциплінарно-правові,
- майнові.
Кримінально-правові санкції (позбавлення волі, виправні роботи, штраф та інші) застосовуються виключно судом. Адміністративно-правові (штраф, адміністративний арешт) — судом або уповноваженими державними органами чи їхніми посадовими особами. Дисциплінарно-правові (догана, звільнення з роботи/посади тощо) — адміністрацією установи, підприємства чи організації. Майнові санкції (наприклад відшкодування порушником потерпілій особі збитків або стягнення на її користь майна, сплата пені, неустойки чи штрафу та інше) призначаються судом загальної юрисдикції або господарським судом як самостійний захід чи в поєднанні з іншими заходами.
Санкції застосовуються також з боку відповідних державних, фінансових, митних, податкових органів, банківських установ тощо.
За способом охорони правопорядку санкції поділяють на:
- правовідновлюючі, які спрямовані на усунення завданої правопорушенням безпосередньої шкоди (наприклад відшкодування збитків у разі цивільно-правової відповідальності),
- штрафні, або каральні, основні завдання яких — загальна і конкретна (спеціальна) превенція (наприклад позбавлення волі на певний строк у разі кримінально-правової відповідальності).
Залежно від ступеня визначеності розрізняють санкції:
- абсолютно визначені (вони не можуть бути зменшеними чи збільшеними за своїм обсягом органом, що їх застосовує),
- відносно визначені (мають вищу і нижчу межі заходів юридичного впливу),
- альтернативні (містять дві або кілька санкцій різного роду і якісного змісту).
Окремо розрізняють договірні санкції за порушення умов договорів поставки продукції, підряду, позики, банківського кредиту та інші, які реалізуються через сплату неустойки, пені, штрафів, підвищених процентів, закриття банківського рахунку, вилучення матеріальних чи грошових цінностей тощо. У господарському праві спеціально виокремлюють санкції:
- оперативно-господарські (відмова від оплати за зобов’язаннями, відстрочення відвантаження продукції чи виконання робіт, відмова від встановлення на майбутнє господарських відносин та інші),
- адміністративно-господарські (вилучення прибутку, зупинення операцій за рахунками, застосування антидемпінгових заходів, припинення експортно-імпортних операцій тощо).
Нормативно-правова база
Види санкцій та порядок їх застосування визначено Кримінальним кодексом України, Кодексом про адміністративні правопорушення, Кодексом законів про працю України, Митним кодексом України, Бюджетним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України, Цивільним процесуальним кодексом України, Господарським процесуальним кодексом України, а також окремими законодавчими актами про валютне регулювання, оподаткування, зовнішньоекономічну діяльність, захист прав споживачів та ін.
Література
- Колпаков В. К. Адміністративне право України. 3-тє вид., стер. Київ : Юрінком Інтер, 2001. 752 с.
- Хуторян Н. М. Теоретичні проблеми матеріальної відповідальності сторін трудових правовідносин. Київ : Інститут держави і права ім. В. М. Корецького НАН України, 2002. 264 с.
- Куслій В. О. Питання застосування штрафних санкцій за порушення норм податкового кодексу України // Наше право. 2014. № 3. С. 61–66. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nashp_2014_3_13
- Мельник Р. С., Бевзенко В. М. Загальне адміністративне право. Київ : Ваіте, 2014. 376 с.
Янакаєва К. М. Історичні аспекти становлення інституту санкцій у міжнародному праві // Право і суспільство. 2015. № 5.2 (3). С. 52–57.
- Скакун О. Ф. Теорія права і держави. 4-те вид., стер. Київ : Алерта, 2021. 528 с.
Автор ВУЕ
В. П. Нагребельний, Л. М. Стрельбицька , Р. А. Усенко
Покликання на цю статтю: Нагребельний В. П., Стрельбицька Л. М., Усенко Р. А. Санкція // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Санкція (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
