Аларіх І

Ала́ріх І (лат. Alaricus; бл. 370–410) — державний і військовий діяч, вождь (з початку 390-х) і король (395–410) вестготів.

Аларіх І (Alaricus)
Народження	370
Місце народження	?
Смерть	410
Напрями діяльності	політика, військова служба

Життєпис

Уперше згадується в історичних джерелах (391) як «герцог» (полководець) вестготів на Балканах, однак точна дата початку правління невідома. На службі Західної Римської імперії (див. у ст. Римська імперія) від 394, командував загоном вестготів, направленим у складі римської армії на боротьбу з узурпатором (самопроголошеним імператором Римської імперії) Євгенієм.

Після смерті Феодосія І 395 Аларіх очолив похід вестготів на Константинополь. Його війська пройшли через Македонію у Грецію, грабуючи міста на своєму шляху. Вестготи розграбували м. Афіни, спалили м. Коринф, спустошили весь півострів Пелопоннес та закріпилися в Епірі. У цей же час вестготи проголосили Аларіха королем (у готських джерелах вживався термін «Alareiks» — «могутній король»).

Імператор Східної Рим. імперії Аркадій тимчасово заспокоїв вестготів, призначивши Аларіха намісником Іллірії.

Наприкінці 401 вестготи вторглися в Італію. Це було перше вторгнення на Апеннінський півострів від часів походу кімврів і тевтонів наприкінці 2 ст. до н. е. Аларіх зміг захопити кілька міст. 402 Аларіх повернувся в Епір.

У 408 римський головнокомандувач Стіліхон мав намір відправити Аларіха до Галлії проти узурпатора Константина. Однак того ж року Стіліхона було усунуто з посади й страчено. У Римі перемогло угруповання, що прагнуло вирішити конфлікт військ. шляхом.

Аларіх висунув імператору Західної Римської імперії Гонорію вимогу виплатити вестготським військам значні суми як союзникам Риму. Після оточення Рима ці вимоги було прийнято. Через зволікання Риму щодо їх виконання Аларіх вдруге оточив Рим і змусив сенат визнати імператором префекта Рима Пріска Аттала.

Внаслідок безуспішних перемовин із Гонорієм Аларіх знову взяв Рим в облогу, наслідком чого став сильний голод у місті. Уночі 24.08.410 війська Аларіх взяли Рим.

Після розграбування міста Аларіх рушив у Південну Італію, готуючись до захоплення Сицилії й Африки (Африканський діоцез у складі Західної Римської імперії). Ці плани не вдалося здійснити через загибель значної частини його флоту під час шторму.

Згідно зі свідченням готського історика Йордана, тіло А. разом із численними скарбами опустили на дно річки Бузент. Королем вестготів після А. став його племінник Атаульф.

Література

Клауде Д. История вестготов. Санкт-Петербург : Евразия, 2002. 285 с.
Kulikowski M. Rome's Gothic Wars: From the Third Century to Alaric. Cambridge : Cambridge University Press, 2008. 240 p.
Salisbury J. Rome’s Christian Empress: Galla Placidia Rules at the Twilight of the Empire. Baltimore : Johns Hopkins University Press, 2015. 248 p.
Історія війн і військового мистецтва : у 3 т. / За ред. Л. Войтовича та ін. Харків : Фоліо, 2017. Т. 1. 896 с.