Афіни
Афі́ни (грец. Αϑήνα) — місто, столиця Греції, адміністративний центр Аттики.
|
Афіни (Αϑήνα) | |
|---|---|
| Країна | Греція |
| Область | Аттика |
| Чисельність населення (тис.осіб) | 664 |
| Територія (кв.км.) | 39 |
Зміст
Географічне положення
Розташоване на півдні Центральної Греції, на півострові Аттика, узбережжі Саронічної затоки (Егейське море). Рівнину перетинає ланцюг вапнякових пагорбів, основні — Акрополь (125 м), Лікавіт (277 м).
Територія — 39 км2, з передмістям — 412 км2.
Історична довідка
Точний час заснування Афін не встановлено. Перші поселення з’явилися у 16–13 ст. до н. е.
У Греції Давній Афіни — найбільший економічний, політичний і культурний центр, місто-держава в Аттиці. Найбільший розквіт — за Перикла (444–429 до н. е.). Після поразки в Пелопоннеській війні 431–404 до н. е. Афіни назавжди втратили провідне положення.
146 до н. е. Афіни разом із Грецією потрапили під владу Риму. Після втрати впливу Римської імперії 267 н. е. були вперше повністю зруйновані.
395–1204 входили до складу Візантійської імперії.
1205–1458 — столиця Афінського герцогства.
1458 Афіни і Грецію захоплено турками.
З часу національно-визвольної революції 1821–1829 Афіни — адміністративний, культурний, політичний центр Греції. Від 1834, після проголошення незалежністі Греції, — столиця й резиденція короля. У наступні 170 років тут відбулося понад десяток революцій, окупація (1941–1944) та громадянська війна (1946–1949). Реконструкція міста завершена в період 1950–1970.
У квітні 1967 Афіни — центр воєнного перевороту. Студентські демонстрації 1973 дали поштовх до розгортання боротьби демократичних сил проти диктаторського режиму, поваленого 1974.
Клімат
Клімат типово середземноморський, із сухим спекотним літом та дощовою зимою.
Середня температура січня — +10 °С, липня — +28 °С.
Середньорічна кількість опадів — близько 400 мм. Найбільше опадів випадає в осінні та зимові місяці.
Населення
Загальна кількість населення (2011, перепис) — 664 тис. осіб, густота — понад 17 тис. осіб/км2. Агломерація Великі Афіни становила 3,75 млн осіб (2016, оцінка).
Склад населення за етнічними групами (2011, перепис): греки (77,2 %), албанці (9,1 %), болгари (1,4 %), грузини (0,9 %) тощо.
За релігійними групами: православні християни (понад 97 %), інші (близько 3 %).
За віковими групами: до 14 років — 11 %, 15–64 роки — 70 %, 65 років і більше — 19 %. За статевими групами: чоловіки (47,5 %), жінки (52,5 %).
Щороку зростають міграційні потоки.
Господарство
Промисловість
Афіни — найважливіший промисловий центр Греції. У Великих Афінах сконцентровано понад 25 % всіх промислових підприємств і понад 50 % робочих місць, виробляється понад 50 % промислової продукції, розташовані найбільші фінансові установи.
Функціонують підприємства металургії, машинобудування (зокрема судно- та автомобілебудування), нафтопереробної, хімічної, целюлозно-паперової, текстильної, шкіряно-взуттєвої, швейної, харчової, тютюнової промисловості.
Сфера послуг
Афіни — місце проведення конгресів і симпозіумів, особливо в галузі історії та мистецтва (понад 40 конгрес-центрів).
Популярний центр шопінгу в різних сегментах.
Центр міжнародного туризму, кількість туристів — 4–5 млн осіб (2015–2017, оцінка). Є понад 400 готелів та 30 тис. місць для одночасного розміщення відвідувачів. Культурно-історичні пам’ятки, відпочинок на узбережжі приваблюють туристів з усього світу (Афіни — у десятці найпривабливіших європейських напрямів).
Транспорт
Недалеко від Афін діє міжнародний аеропорт «Елефтеріос Венізелос» (загальний пасажиропотік — 25,5 млн осіб; 2019, оцінка).
Великий залізничний вузол.
В Афінах починаються дві головні автомагістралі Греції: А1/Е75 (проходить через Афінську міську агломерацію з Пірея, на північ до м. Салоніки, другого за величиною у Греції); A8/E94 (у західному напрямку до м. Патр). Афінську агломерацію обслуговує мережа автомагістралей А6.
Система муніципального транспорту включає великий автобусний та тролейбусний парк (обслуговують здебільшого центральні райони міста), метрополітен, трамвайні лінії (поєднують приміські райони з центром), а також Афінську приміську залізницю.
Метрополітен Афін — один із найдавніших у світі (засновано 1869); усього 61 станція.
Наука, освіта, культура
Наука та освіта
Афіни — освітній центр Греції. Старий кампус Афінського університету (засновано 1837), Національна бібліотека (засновано 1829) та Афінська академія (засновано 1926) утворюють «Афінську трилогію». Другим за значенням закладом вищої освіти є Афінський національний технічний університет (засновано 1837). Серед інших університетів — Університет Пантеон (засновано 1927), Афінська школа витончених мистецтв (засновано 1930), Пірейський університет (засновано 1938) тощо.
Є кілька приватних коледжів (офіційно створення приватних університетів заборонено), переважно акредитованих іноземними державами або університетами.
Культура та мистецтво
До сучасного культурного центру Афін належать площа Колонакі, Візантійський музей (засновано 1914), Музей Бенакі (засновано 1931) тощо. Найбільш відвідувані музеї: Акрополя музей (понад 1,5 млн відвідувачів щорічно), Афін національний археологічний музей (понад 0,5 млн відвідувачів). Відомі також Афін національна пінакотека, Афін національний історичний музей та інше. Тут розташовано Національний театр Греції (засновано 1930), Національна опера Греції (засновано 1940), картинні галереї.
Архітектура
Попри численні руйнування, Афіни — одне з найсамобутніших міст Європи, де пам’ятки античності поєднані з пам’ятками візантійського Середньовіччя, архітектурними стилями неокласицизму та конструктивізму. Ансамбль афінського Акрополя є пам’яткою всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (з 1987). Скала Акрополя, історичного ядра міста, оточена давніми античними монументами, найвідоміші з яких — храм Ніки Аптерос (421 до н. е.), Пропілеї Акрополя в Афінах (437–432 до н. е., архітектор — Мнесікл), храм Парфенон (447–432 до н. е., архітектори — Іктін і Каллікрат), доричний храм Афіни та іонічний Ерехтейон (421–407 до н. е.). Зберігся храм Зевса Олімпійського (175–164 до н. е., архітектор — Коссутій; 129–132).
До пам’яток римської епохи належать Гефестейон (друга половина 5 ст. до н. е.), пам’ятник Лісікрата (4 ст. до н. е.), восьмикутна башта вітрів (середина 1 ст. до н. е.).
Зразки візантійської архітектури: церкви Айос-Елефтеріос (11 ст.) та Святих Апостолів (10 ст.).
Сучасні Афіни інтенсивно забудовували з початку 19 ст. Дві головні площі — Синтегма та Омонія (архітектори — Клеантіс, Шауберт). Серед споруд 19 ст. вирізняються Королівський палац (1843–1847), будинки академії, університету, вокзалу.
Взірцем садово-паркового мистецтва є Національний сад (площа — 15,5 га), закладений першою королевою незалежної Греції Амалією (1838–1840). Інтерес становить археологічний парк Академії Платона, де збереглися залишки давніх будівель. Неподалік відкрито цифровий музей Платона (2015). Поблизу площі Омонія розташоване Марсове поле (площа — 27,7 га), що спроектовано 1934 на честь героїв Грецької революції 1821.
Спорт
Афіни мають давні традиції щодо спорту та спортивних заходів. У місті розташовані штаб-квартири найбільших грецьких клубів, багато спортивних об’єктів. Тут проходили спортивні заходи міжнародного значення. Афіни двічі провели Літні Олімпійські ігри, організовували Світові літні спеціальні Олімпійські ігри 2011.
Зберігся побудований в античні часи стадіон «Панатінаїкос», на якому відбувалися Літні Олімпійські ігри 1896 — перші Олімпійські ігри сучасності. Літні Олімпійські ігри 2004 сприяли розбудові й реконструкції Головного олімпійського стадіону в Афінах (збудовано 1982; 69 тис. глядачів). Тут відбулися Чемпіонат світу з легкої атлетики 1997, Чемпіонат Європи з баскетболу 1995, фінали Ліги чемпіонів УЄФА (1994, 2007). Збудовано також Олімпійський велодром (1991), Олімпійський центр водних видів спорту (1991), Олімпійський закритий спортивний центр (1995), Олімпійський тенісний центр (2004), інші споруди.
В Афінах діють спортивні клуби «Панатінаїкос» та «АЕК». Особливості рельєфу створюють умови для розвитку в Афінах пішохідних і велосипедних маршрутів. На прилеглих територіях популярними є лижний спорт, скелелазіння, вітрильний спорт.
Література
- Все столицы мира. Москва : Вече, 2005. 502 с.
- Ставнюк В. В. Становлення афінського поліса. Київ : Аквілон-Плюс, 2005. 215 с.
- Everitt A. Rise of Athens: the Story of the World's Greatest Civilization. New York : Random House, 2016. 576 p.
- Livingstone N. Athens: The City as University. Abingdon : Routledge, 2016. 134 p.
- Amvrazi A., Farr Louis D., Shugart D. 111 Places in Athens that you Shouldn't Miss. Köln : Emons, 2018. 240 p.
- Osborne R. The Transformation of Athens: Painted Pottery and the Creation of Classical Greece. Princeton : Princeton University Press, 2018. 304 p.
- Ottoman Athens. Archaeology, Topography, History / Ed. by M. Georgopoulou, K. Thanasakis. Princeton : American School of Classical Studies at Athens, 2019. 290 p.
- Population on 1 January by broad age group, sex and metropolitan regions // Eurostat. 2020 URL: http://appsso.eurostat.ec.europa.eu/nui/show.do?dataset=met_pjanaggr3&lang=en
- Athens // World Meteorological Organization. URL: http://worldweather.wmo.int/en/city.html?cityId=177
- Hellenic Statistical Authority. URL: http://www.statistics.gr/en/home/
- This is Athens. URL: https://www.thisisathens.org/
- This is my Athens. URL: http://www.cityofathens.gr/en/
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Маруняк Є. О. Афіни // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афіни (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 24.01.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
