Ерехтейон
Ерехтейо́н [ грец. Ἐρέχθειον, від давньогрец. Ἐρεχθεύς, — Ерехтей (Еріхтоній), міфологічний засновник м. Афін; букв — храм Ерехтея] — стародавній храм на Афінському Акрополі, архітектурна пам’ятка, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Греція.
|
Ерехтейон | |
|---|---|
| Країна | Греція |
| Місце розташування | Афіни |
| Рік внесення | 1987 |
| Критерії | i, ii, iii, iv, vi |
Міститься на схилі плато Акрополя з північного боку від Парфенона, поряд з яким є архітектурним акцентом у загальній композиції ансамблю.
Історична довідка
На цьому місці стояв храм Афіни Поліади, збудований 525–500 до н. е. Cпоруду зруйнували перси 480 до н. е. Новий храм, присвячений двом олімпійським богам — Афіні й Посейдону — 421–406 збудував із пентелійського мармуру з додаванням темносинього вапняка, ймовірно, архітектор Мнесікл за участю скульптора Фідія. У храмі був вівтар, присвячений герою — міфічному царю Афін Еріхтонію (звідси й усталена назва пам’ятки). Храм пов’язано з античним грецьким міфом про змагання за владу над Аттикою і м. Афінами двох божеств — Посейдона та Афіни: Посейдон ударив у скелю своїм тризубцем і звідти потекла вода, яка, проте, виявилася солоною і непридатною для пиття; від удару спису Афіни у ту саму скелю виросло вельми корисне оливкове дерево. Відповідна відмітка на скелі й оливкове дерево і тепер є із західного боку Ерехтейона [теперішнє дерево посадила на історичному місці третя королева Греції Софія Прусська (1870–1932; тепер Німеччина)].
У 1 ст. до н. е. храм відбудовано після пожежі, спричиненої нападом на м. Афіни римського війська. За Візантійської імперії споруду перетворено на церкву, присвячену Богородиці, у 13–14 ст. за урядування хрестоносців була палацом, а за Османської імперії з 1458 — спершу палацом турецького паші, пізніше — його гаремом. Внутрішнє розпланування зазнало таких змін, що його первісний стан з’ясувати неможливо. 1801–1811 посол Великої Британії у м. Стамбулі Т. Брюс лорд Елгін (1766; Велика Британія — 1841; Франція) виламав із Ерехтейона одну з шести каріатид і вивіз її до м. Лондона, а другу розбив. Під час Грецького повстання 1821–1829 пам’ятка зазнала руйнувань від турецьких артилерійських обстрілів (втрачено дах і значні ділянки стін).
Реставрацію виконано 1977–1988, 2005. 1979 оригінальну скульптуру каріатид переміщено до музею і на пам’ятці їх замінили копіями. З 2009 оригінали експонують Новому музеї Акрополя (див. Акрополя музей).
Характеристика
Оскільки храм присвячено двом богам, то він має два наоси, об’єднані в єдиному двоярусному прямокутному в плані об’ємі, до якого з чотирьох боків асиметрично прилягають чотири портики: зі сходу шестиколонний, із заходу — чотиририколонний, з півночі — наріжний шестиколонний, з півдня — портик каріатид, у якому замість колон — статуї шести каріатид, які мають загальну композицію і водночас — характерні індивідуальні риси. В усіх портиках, крім портика каріатид, застосовано аттичний варіант іонічного ордера з канелюрованими (див. Канелюри) колонами. Оскільки пам’ятка стоїть на схилі, то її північно-західний бік на 3 м нижче, ніж південно-східний. Цей перепад ярусів використано для раціональної організації просторово відокремленого відправлення двох культів. Для пам’ятки характерний вишуканий і тонко пророблений декор віконних наличників, дверних порталів і стелі. Відомо про використання в декорі бронзи, позолочених архітектурних деталей, інкрустації різнобарвними намистинами.
Значення
Ерехтейон в ансамблі Афінського Акрополя є другим за значенням храмом після Парфенона. Це один із небагатьох асиметричних античних храмів, що має винятково гармонійну й урівноважену композицію, а також частково збережений вишуканий декор, завдяки чому пам’ятка слугувала джерелом натхнення для архітекторів доби класицизму. У складі ансамблю Афінського Акрополя його занесено 1987 до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО під № 404.
Джерело
- Acropolis, Athens // UNESCO World Heritage Convention. URL: https://whc.unesco.org/en/list/404
Література
- Bundgaard J. A. Mnesikles: a Greek Architect at Work. Copenaghen : Gyldendal, 1957. 272 p.
- Gruben G. Die Tempel der Griechen. 4 aufl. München : Hirmer, 1986. 480 p.
- Schneider L., Höcker C. Die Akropolis von Athen. Eine Kunst- und Kulturgeschichte. Darmstadt : Primus, 2001. 251 p.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 62–63.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 40–44.
- Пучков А. Эрехтейон и его кариатиды: Идио-номографический этюд. Киев : Издательский дом А+С, 2008. 106 с.
- Emerson M. Greek Sanctuaries and Temple Architecture: An Introduction. 2nd ed. London : Bloomsbury Academic, 2018. 270 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ерехтейон // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ерехтейон (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.03.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
