Богородиця
Богоро́диця, Богома́тір, Ма́тір Бо́жа (Діва Марія, Мадонна, Пресвята Діва; грец. Θεοτόκος, від Θεός — Бог і τόκος — пологи, народження, потомство; лат. Dei Genitrix, також лат. Deipara) — у християнстві — один із титулів Діви Марії, що вказує на неї як на матір Ісуса Христа, народженицю втіленого у плоті Бога-Сина. Титулування набуло особливого поширення у східному християнстві, затверджено на Ефеському Вселенському соборі (431).
Зміст
У Новому Завіті
Відомості про життя Богородиці, які містяться у текстах Нового Завіту, недокладні й неповні. Євангелія містять кілька епізодів, де згадано ім’я або події життєпису Пресвятої Діви (Мт. 1:16, 18–25; 2:11, 13–15, 19–23; 12:46–47; 13:55; Мк. 3:31–35; Лк. 1:26–56; 2:4–7, 16–52; 8:19–21; Ів. 2:1–12; 19:25–27). Проте біблійні тексти не містять оповіді про обставини її різдва, дитинство чи життя Богородиці після П’ятидесятниці.
Вважається, що першим свідченням вшанування Марії як Божої Матері є привітання від праведної Єлизавети: «Єлизавета сповнилася Святим Духом і вигукнула гучним голосом, промовляючи: Благословенна ти між жінками, і благословенний плід твоєї утроби! І звідки ж мені це, щоби до мене прийшла мати мого Господа?» (Лк. 1:41–43).
В апокрифах, Святому Переданні
Не вважаючи апокрифи за джерело віровчення, Церква разом з тим визнає достовірність цілої низки сюжетів, пов’язаних із земним життям Богородиці. При цьому самі апокрифічні розповіді набули нової відредагованої версії, були очищені від гностичних елементів та узгоджені з канонічною розповіддю про Богородицю, що міститься у Євангеліях. Численні переклади древніх апокрифів різними мовами (зокрема «Історії Якова про народження Марії», «Протоєвангелія Якова», «Євангелія псевдо-Матвія», «Історії Хоми ізраїльтянина», «Дитинства Христового», «Святого Івана Богослова сказання про успіння Святої Богородиці») також сприяли популярності апокрифічних сюжетів, пов’язаних з постаттю Богородиці.
Подробиці життя Богородиці містить і церковне Передання: давні оповіді, церковно-історичні твори, послання (Григорій Богослов), гомілетичні пам’ятки (проповіді Єфрема Сирина, Івана Золотоустого, Івана Дамаскина, Григорія Палами та ін.), гімнографія, богослужбова спадщина (Андрій Критський, Косма Маюмський, Іван Дамаскин).
У православ’ї
Ключовими богословськими аспектами розуміння образу Богородиці у православ’ї є:
- Приснодівство (грец. Αειπαρθένος — завжди Діва). Характеристика Богородиці як Приснодіви, закріплена П’ятим Вселенським собором (553, м. Константинополь), означає, що Вона була незайманою до народження Ісуса Христа, під час Його народження і залишилася Дівою після Його народження, не пізнавши чоловіка протягом усього життя (за Аврелієм Августином: «Дівою зачала, дівою народила, дівою залишилася»). Розмірковуючи про незайманий стан Богородиці, ряд патристів вбачають образ «чистого Різдва» Божественного Немовляти у споконвічному народженні Бога-Слова від Бога-Отця. Необхідність незайманого Боговтілення пояснюється і через порівняння Ісуса як Другого Адама з першим, створеним.
- Богоматеринство. Іменування Діви Марії «Матір’ю Господа» знаходить своє пояснення у христологічному вченні Православної церкви: «...Ми Її знаємо як Матір Бога, тому що Бог втілився з Неї» (Іван Дамаскин). Згідно з ним, у Боговтіленні здійснилася іпостасна єдність Божественної й людської природ у Христі.
На честь Богородиці встановлено чотири з дванадесятих православних свят (Різдво Пресвятої Богородиці, Введення в храм Пресвятої Богородиці, Благовіщення Пресвятої Богородиці, Успіння Пресвятої Богородиці).
В Україні вшанування Богородиці сягає корінням традицій київського християнства. Під покров Пресвятої Богородиці віддав Русь князь Ярослав I Мудрий, на її честь будували численні храми, до нашого часу дійшли взірці давньоруських ікон, мозаїк. Богородиця здавна вважалася заступницею вірян перед Богом, покровителькою хліборобів, запорозьких козаків.
У католицизмі
Культ Мадонни набув у католицизмі особливої популярності. У Римо-католицькій церкві надприродність народження Ісуса без руйнування невинності Марії була підтверджена енциклікою Пія XII «Mystici corporis» (1950). Догматичне вчення і літургійне шанування Богородиці набуло в католицизмі своєрідного розвитку. Встановлено 2 маріологічні догмати:
- про непорочне зачаття Діви Марії (лат. Maria Immaculata);
- про взяття Її в Небесну Славу душею і тілом.
Догмат про непорочне зачаття Діви Марії був затверджений 1854 буллою папи Пія IX «Ineffabilis Deus». Згідно з ним, Вона зачата природним чином від батьків Йоакима і Анни, але з моменту зачаття особливою милістю Божою була охоронена від первородного гріха. Догмат про «взяття» (assumptio) Богородиці в Небесну Славу був проголошений ex cathedra Пієм XII у 1950.
Другий Ватиканський собор проголосив Богородицю Матір’ю Церкви (1964), а конституцією «Lumen Gentium» («Світло народам», 21.11.1964) надав Марії титул захисниці і заступниці людства перед Богом.
У протестантизмі
Шанування Богородиці суперечить основному постулату Реформації — sola fide, який виключає будь-яких посередників між Богом і людиною. М. Лютер ще визнавав приснодівство Марії і навіть можливість її заступництва перед Богом, а шанування деяких богородичних свят зберігалося в лютеранстві аж до епохи Просвітництва. Однак У. Цвінглі вже відкидав можливість молитовного звернення до Неї, а найрішучішим противником культу Богородиці став Ж. Кальвін, який вважав це ідолослужінням.
В ісламі
В ісламі Марія (Мар’ям) розглядається як незаймана мати пророка Іси. Їй присвячено 19-ту суру Корану («Мар’ям» — єдина з сур, названа жіночим ім’ям). Марія, мати Іси, згадується в Корані частіше, ніж у Новому Завіті, деякі подробиці її життя переповідають і хадиси; вона посідає почесну позицію серед праведних і побожних жінок, вшанованих в ісламі.
Разом з сином вона оголошена «знаменням Бога»: «Ми зробили сина Мар’ям і його мати знаменням і поселили їх в затишному місці на пагорбі, біля струмка» (Коран, 23:50); такою, що «зберегла цноту лона свого», сприйняла за істину слова Господа і була «з-посеред покірних» (Коран, 66:12).
Мусульманська версія багато в чому розбіжна з новозавітними і апокрифічними переказами.
В іконографії
В іконописі Богородиця найчастіше зображується з немовлям Ісусом на руках. Створення перших ікон приписують євангелісту Луці. Найдавніші зображення Богородиці відомі з катакомб Прісцилли (2 ст.). З часом сформувалися різні типи іконографії Богородиці: Оранта, Одигітрія, Панахранта (Всецариця), Елеуса (Замилування), Годувальниця, Благовіщення, Деісис, Успіння тощо.
У Давню Русь перші візантійські ікони потрапили у 9–12 ст.; найвідоміші та найдавніші з них — ікони Вишгородської (Володимирської) та Белзької (Ченстоховської) Божої Матері. На основі візантійської традиції розвинувся й український іконопис. Місцями паломництва до чудотворних ікон стали Почаїв, Зарваниця, Унів, Гошів, Жировиці, Ярослав, Холм тощо.
Додатково
- На думку істориків релігії, культ Богородиці склався у християнстві під впливом східних релігій, де особливо шанувалися Богині-матері, покровительки родючості й плодючості, прародительки Божественних синів (Ісіда, Іштар, Кібела, Астарта тощо). Культи цих богинь були пов’язані з уявленнями про вмираючих і воскресаючих богів.
- Визнання Марії Богородицею стало предметом тривалих богословських дискусій у ранньому християнстві. Офіційне церковне визнання її як Богородиці відбулося тільки в 5 ст. (ІІІ Вселенський собор в Ефесі, 431), одночасно як єресь було засуджено несторіанство, що надавало перевагу титулуванню Марії «Христородицею» (Несторій) та навіть «Людинородицею» (пресвітер Анастасій).
Джерело
Біблія. Сучасний переклад з давньогрецької та давньоєврейської мов / Пер. Р. Турконяка. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2020. 1172 с.
Література
- Mary in the New Testament / Ed. by R. E. Brown, K. P. Donfried, J. A. Fitzmeyer et al. London : Chapman, 1978. 319 p.
- Thierry N. La Viérge de Tendresse a l'époque Macédonienne // Zograf. 1979. № 10. P. 59–70.
- Sevcenko N. P. Types of the Virgin Mary // The Oxford Dictionary of Byzantium : in 3 vol. New York : Oxford University Press, 1991. Vol. 3. P. 2175–2176.
- Кондаков Н. П. Иконография Богоматери. Москва : Паломник, 1999. 216 с.
- Марьям // Іслам: Енциклопедичний словник / Ісмагілов С. В., Козловський І. А., Халіков Р. Х., Якубович М. М. Київ : Бібліотека ісламознавства, Інститут філософії імені Г. С. Сковороди НАН України, Видавництво Руслана Халікова, 2021. С. 261–262.
- Фултон Дж. Ш. Марія — перша любов світу / Пер. з англ. Жовква : Місіонер, 2021. 224 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Туренко В. Е. Богородиця // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Богородиця (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.10.2021
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
