Іван Золотоустий
Іва́н Золотоу́стий [Іоанн (Йоан) Золотоуст (Хрисостом, Хризостом); грец. Ἰωάννης ὁ Χρυσόστομος, від χρυσός — золотий і στόμα — рот; лат. Johannes Chrysostomus; бл. 347, м. Антіохія, тепер м. Антак’я, провінція Хатай, Туреччина — 14.09.407, м. Комани Понтійські, тепер не існує, поблизу с. Гюменек, провінція Токат, Туреччина] — релігійний діяч, християнський богослов, проповідник, полеміст, Отець і Учитель церкви, один із чільних представників східної патристики, святий.
|
Іван Золотоустий (Ἰωάννης ὁ Χρυσόστομος) | |
|---|---|
| Народження | бл. 347«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.347. |
| Місце народження | Антіохія |
| Смерть | 14.09.407 |
| Місце смерті | Комани |
| Місце діяльності | Східна Римська імперія |
| Напрями діяльності | богослов'я, проповідництво, церковне управління |
| Традиція/школа | християнство |
Зміст
Життєпис
Народився у знатній християнській сім’ї, рано втратив батька.
Отримав гарну освіту, навчався у знаного язичницького ритора Лібанія (бл. 314–393) і філософа-еклектика Андрогафія. Спочатку був ритором, займався адвокатською практикою, зажив успіху як публічний оратор.
Близько 370 хрестився, радикально змінив спосіб життя. Від 372 продовжив освіту у християнських вчителів Картерія і Діодора з Тарса (бл. 320–394).
373 став читцем, а згодом пішов у монастир, де 4 роки провів у аскеторії, 2 — у печері. Суворим аскетизмом підірвав здоров’я.
У 380 повернувся в м. Антіохію. 381 висвячений на диякона, а 386 — пресвітера. 387 виголосив «Бесіди про статуї» з приводу народного повстання. Його емоційні, насичені прикладами з повсякденного життя промови, справляли вплив на слухачів та розвиток християнського вчення.
398 піднесений у сан Константинопольського архієпископа. У 399–400 виголосив промови у справі готів і препозита Євтропія. Засуджував зловживання владою і користолюбство придворної знаті та вищого духовенства, чим зажив популярність серед народу і опозицію з боку владних кіл. 403 на т. з. Соборі під Дубом (поблизу м. Халкедона), яким керував александрійський архієпископ Феофіл (385–412), був усунутий з кафедри і засуджений до вигнання (дійшов перелік з 29 обвинувачень). Проте на вимогу народу, який протестував під мурами імператорського палацу, за наказом імператора був повернутий на престол.
За критику імператриці Євдоксії був скинутий з посади на новому помісному соборі єпископів 404, арештований і засланий в містечко Кукуз у Малій Вірменії, де пробув два роки. 407 переведений у Пітіунт (тепер м. Піцунда, Грузія). Помер дорогою.
Мощі перевезено 438 в м. Константинополь, а в 13 ст. — до м. Рима.
Погляди і праці
Представник Антіохійської школи. Як богослов, не був оригінальним, але тлумачив, поглиблював і популяризував християнські ідеї. Не мав і досвіду практичної душпастирської діяльності. Звертався до тринітарних, христологічних, маріологічних проблем, розвивав учення про первородний гріх та шляхи його переборення.
Був виразником одночасно й реформістських і консервативних тенденцій, підтримував стосунки з оригеністами. Став одним із творців християнської риторики. Зіграв велику роль у розробці етичної та соціально-політичної теорії офіційної церкви.
Визнавав духовну єдність Церкви, хоча й не мав виробленого погляду на її органічну єдність. Рішуче виступав проти язичництва, аріанства, юдаїзму, маніхейства, прагнув морально дискредитувати античних філософів-язичників.
Автор численних творів — ніхто з грецьких Отців церкви (крім Орігена) не написав так багато, як Іван Золотустий. Це численні «Слова», псалми, проповіді (дійшло бл. 840 із приписуваної 1 тис.), трактати (понад 20), листи (понад 250), які пронизує головна тема боротьби проти моральних пороків суспільства.
Визнання
Титул Золотоустий присуджений Халкедонським собором 452 за надзвичайне красномовство.
Зібрання творів Івана Золотоустого видані грецькою, латиною, англійською, французькою, українською тощо мовами.
У Давній Русі твори Івана Золотоустого набули великої популярності в корпусі християнської літератури. Були перекладені церковнослов’янською майже одночасно з текстами Святого Письма та богослужбовою літературою. Увійшли у збірник «Ізмарагд». На слова Золотоуста часто посилався Петро Могила у «Катехизисі» 1645. Значне зібрання творів видруковане в 17 ст. у друкарні Києво-Печерської лаври.
Дотепер у церквах правлять Літургію Івана Золотоустого. Разом із Василієм Великим і Григорієм Богословом входить до кола чільних Отців церкви у православних і східно-католицьких церквах; визнаний Учителем церкви в Католицькій церкві.
Канонізований. Святого шанують також в англіканській, лютеранській та деяких інших церквах. Пам’ять згадують 27 січня (перенесення мощів, за юліанським календарем припадає на 9 лютого), 13 листопада (26 листопада відповідно), 30 січня (Собор трьох святителів, 12 лютого відповідно), 13 або 14 вересня (день смерті).
В Україні на честь діяча названо Івано-Франківську академію Івана Золотоустого (Українська греко-католицька церква). Серед відомих культових споруд — храм Святого Іоана Золотоустого у Львові.
Додатково
- Івану Золотоустому помилково приписують авторство Літургії Івана Золотоустого, хоча він, можливо, був причетний до розробки її початкової форми.
- За переказом, останніми словами Івана Золотоустого, сказаними у передсмертних муках, були: «Слава Богові за все!».
- Побудована із чавуну церква Іоана Златоуста (т. з. Залізна церква) діяла з 1871 на Галицькій площі в м. Києві. Зруйнована більшовиками у 1930-ті. Про храм нагадує розташована поруч вулиця Золотоустівська.
Праці
- У к р. п е р е к л. — Повне зібрання творінь святителя Іоана Золотоустого : у 13 т. / Пер. з рос. прот. М. Марусяка. Київ : Видання Київської Патріархії Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2009–2013.
- Зібрання повчань : в 2 кн. / Пер. з рос. І. Жеребецька. Львів : Місіонер, 2014.
Література
- Allen P., Mayer W. John Chrysostom. London; New York : Routledge, 2000. 242 р.
- Liebeschuetz J. H. W. G. Barbarians and Bishops: Army, Church and State in the Age of Arcadius and Chrysostom. Oxford : Clarendon Press, 2004. 312 p.
- Wilken R. L. John Chrysostom and the Jews: Rhetoric and Reality in the Late 4th Century. Eugene : Wipf & Stock, 2004. 214 р.
- Паскуато О. Миряни у Йоана Золотоустого. У Церкві, родині, громаді / Пер. з іт. Львів : Свічадо, 2007. 248 с.
- Горбик С. Переклад та видання творів святителя Іоана Золотоустого в Київській православній митрополії (ХІ-XVII ст.) // Волинський Благовісник. 2015. № 3. С. 87–94. URL: http://vb.vpba.edu.ua/public/pdf/3_9.pdf
- Гунько М. М. Поняття любові у творах святителя Іоана Золотоустого // Труди Київської Духовної Академії. 2016. № 16. С. 32–40.
- Колодний А. Іоан (Іван) Златоуст // Українська релігієзнавча енциклопедія : в 3 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2022. Т. 1. С. 768–769.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Колодний А. М. Іван Золотоустий // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Іван Золотоустий (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 02.11.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
