Духовенство
Духове́нство (духовні особи) — особливим чином організована соціально-професійна спільнота виконавців релігійного культу, яким у релігійній традиції надано статус посередників між Богом і людьми.
Попередником духовенства було жрецтво, яке у стародавніх релігіях утворювало одну з вищих, привілейованих груп, станів (часом — каст).
Як особлива соціальна група існує в юдаїзмі, зороастризмі, буддизмі, індуїзмі, християнстві, ісламі, ламаїзмі тощо. Здебільшого організоване за ієрархічним принципом: виникнення ієрархії пов’язують із розвитком монотеїстичних (див. Монотеїзм) релігій. Належність до духовенства часто ставала важливим соціальним ліфтом.
Історично духовенство мало низку пільг і привілеїв, що стосувалися власності, фінансування, оподаткування, правового статусу (не підлягало світському суду), освітньої діяльності тощо. Мало внутрішні корпорації (наприклад, ордени). Ставало вагомою політичною силою в державі.
Функції духовенства традиційно охоплювали:
- задоволення релігійних потреб вірян, здійснення обрядодій і таїнств, «забезпечення безперервного зв’язку» з Богом (організація колективних молитов, умилостивлення, жертвопринесення, літургійне служіння тощо);
- розвиток віровчення, богослов'я, релігійної філософії;
- організація духовної освіти й виховання, книгодрук, збереження й розвиток знань;
- поширення і захист релігійної доктрини від іншовірців;
- контроль за додержанням моралі, звичаїв, традицій, законів;
- соціально-орієнтоване служіння, доброчинство;
- церковно-адміністративна діяльність;
- виконання делегованих державою повноважень тощо.
У деяких релігіях вищі церковні ієрархи (Папа Римський, Далай-лама) вважаються представниками (втіленнями) Бога на землі, безгрішними й непомильними, оточені сакральним авторитетом.
Здебільшого представниками духовенства ставали чоловіки. Дотепер прикметна меншість релігійних конфесій дозволяє виконання духовницьких функцій як чоловікам, так і жінкам.
Соціальний статус вимагає від духовенства вести особливий спосіб життя, часто радикально відмінний від світського (наприклад, аскетичні чернечі практики, безшлюбність, виконання довічних обітниць); змінювати зовнішність (приміром, голити голову); носити спеціальне вбрання й символи (прикраси, каблучки, посохи тощо).
Література
- Надтока Г. М. Православна церква в Україні 1900–1917 років: соціально-релігійний аспект. Київ : Знання, 1998. 270 с.
- Яременко М. Чернецтво київських чоловічих монастирів (1721–1740 рр.): спроба колективного портрета // Київська Старовина. 2001. № 6. С. 42–66.
- Мирончук О. Духовенство — духівництво // Культура слова. 2010. Вип. 72. С. 158–159. URL: http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/12921/30-Mironchuk3.pdf?sequence=1
- Кузнець Т. В. Сільське парафіяльне духовенство Київської єпархії: узагальнений портрет кінця ХVІІІ — початку ХХ століття. Умань : Візаві, 2013. 464 с.
- Резнік О. І. Православне духовенство як соціальний стан українського суспільства другої половини XVII–XVIII cт. // Актуальні проблеми політики. 2013. Вип. 49. С. 293–304.
- Прах Б. Духовенство Перемиської єпархії та Апостольської адміністрації Лемківщини : у 2 т. Львів : Український католицький університет, 2015.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Духовенство // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Духовенство (дата звернення: 29.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 14.11.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
