Віровчення
Віровче́ння — комплекс священних істин, доктринальних положень, догматів, етичних і правових принципів певної релігії.
Віровчення є світоглядним та ідейним стрижнем тої чи тої релігії. Джерелами віровчення є Святе Письмо (Тора, Біблія, Коран, Авеста тощо), а також передання, Святий Переказ (наприклад, твори авторитетних богословів, оповіді/свідчення про фундатора релігії, пророків, перші покоління його послідовників тощо). Формування віровчення зазвичай є тривалим історичним процесом (для традиційних релігій). Розбіжності у змісті й тлумаченні віровчення часто ставали основою для появи нових течій, конфесій, богословсько-правових шкіл, єресей.
Віровчення зафіксоване в Символі віри, авторитетних документах церкви, релігійної спільноти (наприклад, ухвалах соборів, визнаних коментарях до Святого Письма, зведеннях канонічного права та ін.).
Термін часто вживають як синонім до поняття релігії.
