Соціальний статус
Соціа́льний ста́тус (лат. status — положення, стан) — соціальне положення індивіда або соціальної групи в суспільстві.
Проживаючи в соціальних спільнотах, індивід займає певну соціальну позицію, пов’язану з правами і обов’язками, які накладаються суспільством на особистість.
Соціальний статус визначається специфічними для конкретного суспільства ознаками, в якості яких можуть виступати професія, економічне положення, політичні можливості, національність, сімейний стан, демографічні та інші властивості індивіда.
Динамічною характеристикою соціального статусу є соціальна роль — поведінка індивіда як носія статусу.
Соціальні статуси розглядають представники різних соціологічних теорій (структурний функціоналізм, символічний інтеракціонізм та його розгалуження — соціальна драматургія, етнометодологія тощо).
Характеристика
Соціальні статуси характеризують об’єктивні позиції індивідів в соціальній структурі суспільства, групах, інститутах (див. Соціальний інститут), організаціях.
Статусний набір — сукупність всіх статусів індивіда. Основний статус визначає головну соціальну якість особистості, стиль життя, коло знайомих, манеру поведінки, соціальне становище. У сучасних суспільствах ці статуси найчастіше пов’язані з професіями і майновим станом.
Статусна консистентність, або статусна сумісність (англ. «status consistency») — збіг соціальних статусів індивіда за найбільш важливими параметрами соціальної стратифікації. Статусну консистентність виявляють ті, хто обіймає однакові ранги (наприклад, отримує високі доходи, обіймає відповідальну посаду, має високий рівень освіти).
Соціальні статуси відображаються за допомогою символів статусу, переважно візуальних (відповідний одяг чи уніформа, аксесуари, манери поведінки), а також у внутрішній позиції особистості — установках, цінностях, мотивах.
За допомогою соціальних статусів упорядковують та регламентують відносини в суспільстві. Для того, щоб змусити індивідів поводитися відповідно їхнім статусам та зробити соціальну взаємодію прогнозованою, в кожному суспільстві діє система соціального контролю, що містить соціальні експектації (очікування поведінки відповідно статусним приписам), соціальний тиск (спонукання до рольової гри — наприклад, репродуктивний тиск) та соціальні санкції (винагороди та покарання за невідповідну статусам рольову гру).
Види соціальних статусів
Вроджені (приписані) статуси здобувають при народженні, без свідомих зусиль для свого отримання (етнічні, гендерні, расові, сімейні): українка, жінка, сестра, мулат, чоловік.
Придбані (досягнуті) статуси досягаються свідомо: викладач, інженер, письменник, космонавт.
Змішані статуси — соціальні позиції, які мають одночасно властивості приписуваного і придбаного (академік, олімпійський чемпіон, безробітний).
Особистий статус — становище, яке індивід займає в малій чи первинній групі (сім’я, родичі, коло друзів або близьких знайомих). Особистий статус визначається насамперед особистісними якостями та неформальним авторитетом індивіда.
Виділяють також основні соціальні статуси, пов’язані з відносно постійними соціальними позиціями та неосновні (епізодичні) статуси — існують короткий час (пасажир, пішохід, глядач, покупець).
Зміст статусу складається з прав та обов’язків, які можуть бути писаними і неписаними (формальними чи неформальними).
У сучасному суспільстві у значної частини статусів формальний зміст не фіксується, а становить сукупність закріплених традицій, конвенціональних (умовних) норм. Наприклад, більшість прав та обов’язків чоловіка і дружини закріплені традиціями, а не юридичними законами.
У більшості професій існують формально визначені права та обов’язки, зафіксовані в посадових інструкціях. Для характеристики соціальних статусів, пов’язаних з офіційними позиціями, вживають поняття посади.
Додатково
Соціальний і особистий статуси можуть не збігатися. Кожен індивід має набір соціальних та особистих статусів, оскільки є членом значної кількості великих і малих груп. В одних індивід може мати дуже високий соціальний статус, в інших — займати позицію аутсайдера.
Література
- Мартинюк I. О., Соболєва Н. I. Люди i ролi. Київ : Україна, 1993. 181 с.
- Гоффман Э. Символы классового статуса // Логос. 2003. № 4–5 (39). С. 42–53.
- Коваліско Н. Соціальна ідентичність як чинник соціальної стратифікації // Соціальна психологія. 2006. № 4. С. 94–106.
- Кононов І. Ф. Теоретична соціологія : в 2 т. Луганськ : Луганський національний університет імені Тараса Шевченка, 2013. Т. 1. С. 57–139.
- Лобанова А. С., Калашнікова Л. В. Соціологія. Вступ до спеціальності. Київ : Каравела, 2022. 302 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Єнін М. Н., Кухта М. П. Соціальний статус // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Соціальний статус (дата звернення: 9.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 12.10.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
