Аскетизм
Аскети́зм (від грец. ἀσϰητής — навчений вправам) — духовно-фізична практика, спрямована на подолання людиною залежності від потреб власного фізичного тіла, досягнення вищих щаблів свідомості (духу) й осягнення сакрального.
Спроба застосувати поняття «аскетизм» у сфері безрелігійного самообмеження невиправдана, оскільки дієта, утримання від алкоголю тощо покликані забезпечити в першу чергу фізичне здоров’я, тоді як аскетизм прагне духовного просвітління, набуття надприродних здібностей.
Термін укорінив апостол Павло, порівнявши осягнення Бога із вправами атлета («вправляй себе в побожності, бо тілесна вправа малокорисна»).
Аскетизм віднаходять уже в табу та ініціаціях первісного суспільства. Притаманний усім духовним системам Стародавнього світу та Середньовіччя, де вважався за особливу чесноту. Прагнення граничного самообмеження проявлялося насамперед у сферах харчування, сексуального життя, одягу, задоволення інших фізичних потреб, спілкування (напр., відлюдництво, обітниця мовчання, ісихазм) тощо, але завжди мало на меті приборкання через картання тіла душевних пристрастей і вільної думки.
Шлях аскетизму добровільно обирають особи, схильні до самітництва та соціопатії, — це весталки, йогини, садху, даоси, ченці, дервіші тощо. Вони можуть також групуватися в окремі ізольовані громади (монастирі, скити, ашрами, сангхи тощо).
Уперше в історії аскетизм був запроваджений як норма повсякденного життя для цілої етнічної спільноти у Стародавньому Ізраїлі (Декалог та 603 приписи юдаїзму), до яких згодом долучилися назореї та ессеї. Пізніше цю модель повторено в зороастризмі, ісламі (шаріат). Християнське чернецтво базується на молитві, пості й обітницях некористолюбства, цнотливості, послуху. Значний інтерес являють духовні традиції йоги, практики християнських та буддійських ченців (медитації, самадгі, віпассана, «умноє дєланіє» — «молитва Ісусова» у православному чернецтві, групові та індивідуальні реколекції у католицьких ченців, налаштованість на аз-зухд в ісламі тощо).
Часом аскетизм межує з бузувірством або мазохізмом (самокастрація, вериги, власяниця, флагелантство, ритуали самокатування та ін.).
Література
- Лурье В. М. Призвание Авраама: Идея монашества и ее воплощение в Египте. Санкт-Петербург : Алетейя, 2000. 243 с.
- Вепрук В. Феномен аскетизма в религиозной жизни человечества. Черновцы : Книги–ХХІ, 2006. 480 с.
- Куценко В. Ю. Аскетизм в православній традиції та формування самосвідомості особистості // Наукове пізнання: методологія та технологія. Філософія. 2014. Вип. 1 (32). С. 86–92.
- Рыбаков С. К. Аскетизм как мировоззрение и культурная практика // Синергетика природных, технических и социально-экономических систем. 2017. № 14. С. 266–269.
- Clements N. Sites of the Ascetic Self: John Cassian And Christian Ethical Formation. Notre Dame : University of Notre Dame Press, 2020. 294 p.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Абрамович С. Д. Аскетизм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аскетизм (дата звернення: 6.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.08.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
