Аскетизм

Келія печерного Гнилецького монастиря 11–12 ст. в урочищі Церковщина, м. Київ

Аскети́зм (від грец. ἀσϰητής — навчений вправам) — духовно-фізична практика, спрямована на подолання людиною залежності від потреб власного фізичного тіла, досягнення вищих щаблів свідомості (духу) й осягнення сакрального.

Спроба застосувати поняття «аскетизм» у сфері безрелігійного самообмеження невиправдана, оскільки дієта, утримання від алкоголю тощо покликані забезпечити в першу чергу фізичне здоров’я, тоді як аскетизм прагне духовного просвітління, набуття надприродних здібностей.

Термін укорінив апостол Павло, порівнявши осягнення Бога із вправами атлета («вправляй себе в побожності, бо тілесна вправа малокорисна»).

Аскетизм віднаходять уже в табу та ініціаціях первісного суспільства. Притаманний усім духовним системам Стародавнього світу та Середньовіччя, де вважався за особливу чесноту. Прагнення граничного самообмеження проявлялося насамперед у сферах харчування, сексуального життя, одягу, задоволення інших фізичних потреб, спілкування (напр., відлюдництво, обітниця мовчання, ісихазм) тощо, але завжди мало на меті приборкання через картання тіла душевних пристрастей і вільної думки.

Шлях аскетизму добровільно обирають особи, схильні до самітництва та соціопатії, — це весталки, йогини, садху, даоси, ченці, дервіші тощо. Вони можуть також групуватися в окремі ізольовані громади (монастирі, скити, ашрами, сангхи тощо).

Уперше в історії аскетизм був запроваджений як норма повсякденного життя для цілої етнічної спільноти у Стародавньому Ізраїлі (Декалог та 603 приписи юдаїзму), до яких згодом долучилися назореї та ессеї. Пізніше цю модель повторено в зороастризмі, ісламі (шаріат). Християнське чернецтво базується на молитві, пості й обітницях некористолюбства, цнотливості, послуху. Значний інтерес являють духовні традиції йоги, практики християнських та буддійських ченців (медитації, самадгі, віпассана, «умноє дєланіє» — «молитва Ісусова» у православному чернецтві, групові та індивідуальні реколекції у католицьких ченців, налаштованість на аз-зухд в ісламі тощо).

Часом аскетизм межує з бузувірством або мазохізмом (самокастрація, вериги, власяниця, флагелантство, ритуали самокатування та ін.).

Література

  1. Лурье В. М. Призвание Авраама: Идея монашества и ее воплощение в Египте. Санкт-Петербург : Алетейя, 2000. 243 с.
  2. Вепрук В. Феномен аскетизма в религиозной жизни человечества. Черновцы : Книги–ХХІ, 2006. 480 с.
  3. Куценко В. Ю. Аскетизм в православній традиції та формування самосвідомості особистості // Наукове пізнання: методологія та технологія. Філософія. 2014. Вип. 1 (32). С. 86–92.
  4. Рыбаков С. К. Аскетизм как мировоззрение и культурная практика // Синергетика природных, технических и социально-экономических систем. 2017. № 14. С. 266–269.
  5. Clements N. Sites of the Ascetic Self: John Cassian And Christian Ethical Formation. Notre Dame : University of Notre Dame Press, 2020. 294 p.

Автор ВУЕ

С. Д. Абрамович


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Абрамович С. Д. Аскетизм // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Аскетизм (дата звернення: 6.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
27.08.2020

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶