Ашрам

Ашра́м (санскр. asram або ās’rama — наполегливі зусилля) — багатозначний термін.

Базові ідеї

1) Етапи життя людини з погляду сотеріології в індійській духовній традиції. У веданті ашрами — це чотири стадії благочестивого життя: брагмачар’я — стадія навчання, вивчення Вед та ритуалів, цнотливе життя біля вчителя та служіння йому; гріхастха — життя у праці та шлюбі, піклування про родину, її духовне та фізичне благополуччя; ванапрастха — усамітнення, «вік лісу» (можливе удвох із дружиною), відхід від справ, позбавлений турбот про матеріальне; санньяса — перехід до стану мандрівного аскета, який відмовляється від усякого майна, присвячуючи себе підготовці до смерті й осягнення мокші. У тантризмі та кришнаїзмі етап мандрівного аскета можливий без проходження попередніх стадій.

2) Індуїстський аналог монастиря, усамітнене життя аскетів у громаді. Формування та виникнення ашрамів прийнято пов’язувати з ведичною традицією. У релігієзнавчій літературі це твердження піддається сумніву, оскільки кочові арії навряд чи створювали осілі релігійні громади. Найвірогідніше ідея ашраму складається в протоіндійській Харапській культурі, де релігійна медитація відігравала помітну роль. В упанішадах ашрам — релігійна громада, згуртована навколо гуру, яку зазвичай складали чоловіки (спочатку брахмани, а потім — всі варни, окрім шудр). У класичному буддизмі поняття ашраму трансформувалося на поняття сангхи, де послідовники Будди осягають його вчення та шлях спасіння (дхарму). У північному буддизмі ідея ашраму-сангхи реалізована у формі буддійського монастиря. У джайнізмі поняття ашраму як притулку аскетів успадковане від індуїзму.

Після колонізації англійцями Індії виникають християнські ашрами.

Форму ашраму активно використовують і в кришнаїзмі, особливо у його західних модифікаціях (див. Міжнародне товариство Свідомості Кришни), де часом набуває рис секти.

Поряд із чисельними ашрамами, які дотримуються традиції ізоляції від зовнішнього світу, у 20 ст. поширилися туристично й комерційно орієнтовані ашрами, які рекламують вигоди поселення чи гостьового перебування у спільноті, апелюючи до традицій, уславлених історичних імен, наявності «живого Бога» на чолі угрупування тощо. Найвідоміші ашрами: Сабарматі (Ахмадабад), заснований Махатмою Ганді, Шрі Ауробіндо Гхоша (Пондічеррі), Шрі Шрі Раві Шанкар (Бангалор), Саї Баби (Путтапарті, Бриндаван), Шрі Рамана Махарші (Тируванналамаї), якого уславлюють як одного з найбільших святих 20 ст. тощо.

Діяльність

В ашрамі займаються вивченням сакральних текстів, спіритуальними практиками (йога, медитація та ін.), жертвоприношеннями та виконанням обітниць, інколи — бойовими мистецтвами. У ранніх індуїстських ашрамах, поряд із духовним досвідом, здобували також практичні знання та навички (так, хлопчики вчилися тут стріляти з лука тощо). Життя в ашрамі підпорядковане суворій дисципліні та спрямоване на реалізацію ідеалу. Практикуються трудова діяльність і колективні ритуали (спів мантр, йогічна гімнастика тощо); культивується вегетаріанство, вживання алкоголю, тютюну та наркотиків заборонено. Сюди можуть звертатися за порадою й миряни. Авторитетний аскет нерідко міг стати наставником князів — раджагуру.

Значення

Для Індії ашрам був і залишається важливим складником розвитку національної духовної культури, центром вироблення релігійної аксіології, школою самопізнання та самовдосконалення. У сучасному мультикультурному світі ашрами набули популярності завдяки зростанню цікавості до детального розроблення структури й динаміки індійських духовних практик. Медитацію (насамперед йогічну) почали широко використовувати у світовій медицині. Деякі ашрами стали популярними центрами туризму.

Ашрам Сабарматі (місто Ахмадабад, Індія) Заняття йогою в індуїстському ашрамі (місто Рішікеш, Індія)

Література

1. Olivelle Р. The Āśrama System: The History and Hermeneutics of a Religious Institution. Oxford; New York : Oxford University Press, 1993. 288 p.
2. Thannickal J. S. Ashram: A Communicating Community. Bangalore : Centre for Contemporary Christianity, 2011. 253 p.
3. Єрмановська Г. Е. Релігії народів світу. Київ : Укрвидавполіграфія, 2014. 319 с.
4. Weckman G. Ashram, Influence of // Encyclopedia of Monasticism / Ed. W. M. Johnston. London; New York : Routledge, 2015. P. 94–95.

Автор ВУЕ

М. Ю. Чікарькова

Покликання на цю статтю: Чікарькова М. Ю. Ашрам // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ашрам (дата звернення: 29.04.2024).