Ініціація
Ініціа́ція (від лат. initiatio — вводити, посвячувати), обряди переходу — загальна назва системи ритуалів і обрядів, пов’язаних переважно зі зміною соціального, внутрішньогрупового або статево-вікового статусу.
Зміст
Сутність та структура
Ініціації знаменують входження посвячуваного в коло певної релігійної, містичної або езотеричної спільноти; символізують перехід на новий рівень розвитку в межах деякої соціальної групи чи таємного товариства. Сутність обрядів ініціації пов’язана зі символічним актом трансформації, перетворення особистості, що нерідко втілено в інсценуванні вмирання та нового народження посвячуваного. Сенсотвірне значення обрядів ініціації полягає у відмові від минулого, колишнього способу життя та у ствердженні початку нового, інакшого життя. З релігійного погляду — це входження посвячуваного в сакральний простір, із новими цінностями, призначенням та життєвими орієнтирами.
За структурою обряди ініціації поділяють на 3 етапи:
- психологічна та інформаційна підготовка посвячуваного;
- власне акт ініціації (посвяти);
- святкування на честь успішного завершення обрядодій.
Витоки
Обряди ініціації виникли ще в первісному суспільстві, де мали переважно статево-віковий характер, тобто були пов’язані з переходом підлітків до статусу дорослих членів племені. Тривали часом кілька тижнів, передбачали ізоляцію ініційованого від спільноти та різноманітні важкі, болісні для нього випробування (голодом, вогнем, болем, нанесенням тілесних ушкоджень, татуювань, обрізанням тощо). Це здійснювали з метою виховання в ініційованих стійкості, фізичної сили, спритності та витривалості.
Пройдені ритуали ініціації надавали можливість тим членам первісних суспільств, хто набув нового статусу, носити зброю, брати участь у спільному полюванні, створювати сім’ю тощо. Своєю чергою, після проведення обряду ініціації первісна община виявляла зовсім інакше ставлення до ініційованого. Завершували обряди ініціації урочистостями з прийняттям до кола дорослих представників племені.
Чим закритішою була спільнота, тим більшою складністю відзначалися обряди ініціації нових членів. Тут відчитують один із аспектів суспільного життя, який стосувався життєзначущих інтересів родової спільноти або племені — збереження та репродукції. Система ініціацій мала на меті забезпечити суспільний порядок, зняти напругу у відносинах між віковими й статевими групами (прошарками), особливо в моменти їхнього переходу до нового соціального укладу та нових соціальних зв’язків. Провідною функцією обрядів ініціації в первісному суспільстві також було збереження норм соціального життя племені, трансляція досвіду від старшого до молодшого поколінь.
Окрім обрядів статево-вікового переходу, існували ініціації в таємні товариства, спеціальні обряди, пов’язані з посвятою у шамани племені.
Вияви ритуалізації життя були притаманні практично всім первісним культурам та супроводжували всі важливі віхи в житті індивіда як члена первісної общини від народження до смерті.
Залишки обрядів ініціації в сучасності
Зазвичай обряди ініціації дотепер широко розповсюджені у традиційних суспільствах серед різних народів світу.
Крім того, залишки обрядів ініціації в тому чи тому вигляді трапляються практично в кожній релігії. Так, в індуїзмі їх вбачають у накладенні священної стрічки, в юдаїзмі та ісламі — в ритуалі обрізання, у християнстві — в обряді водного хрещення, церковній конфірмації юнаків та дівчат у католицизмі та протестантизмі тощо.
Під ініціацією в деяких езотеричних та окультних товариствах розуміють посвячення членів товариства до різних щаблів ієрархічної структури такої групи. Зокрема, у масонстві — це не лише ритуал, що здійснюють під час прийняття обраного в ложу «вільних каменярів», але й окремі обряди, які засвідчують перехід адепта до вищого ступеню ієрархії в товаристві. Такі ініціації мають на меті перевірити кандидата на моральність, чесність, доброчинність і відданість ідеалам масонства. Вони також є початком навчання таємниць і символіки масонства, які передають від одного ступеня до іншого.
Прояви обрядів ініціації віднаходять не лише в релігійній, а й у світській культурі. Здебільшого вони зберігаються та поширюються на окремі аспекти державного і професійного життя (світська обрядова культура). Так, своєрідним відгомоном обряду ініціації є прийняття військової присяги. Проте в межах світської культури залишки ініціації підлягають десакралізації, відтворюють свою визначальну соціалізаційну (див. Соціалізація) функцію.
Дуже часто є органічним складником народної культури.
Наукові дослідження
У науковій літературі найповніше ініціації охарактеризовані в працях етнолога та релігієзнавця Арнольда ван Геннепа (1873; Німеччина — 1957; Франція) та історика релігії М. Еліаде. Дослідники присвятили вивченню сутності та особливостей обрядів ініціації окремі монографії. Згідно з теорією перехідних ритмів Ван Геннепа та теорією життєвих криз Еліаде ініціації названо «обрядами переходу». Вчені інтерпретували їх як історично, так і антропологічно, екзистенційно; висвітлювали як вияв персоналізації й водночас соціалізації ініційованого. Суголосно стверджували про зв’язок обрядів ініціації зі структурою та історією конкретного суспільства, переживанням досвіду священного.
В українській науці збереження обрядів переходу висвітлені на прикладах обрядовості родинного циклу (зокрема весільної) у різних регіонах України.
Джерела
- Gennep А. Les rites de passage. Paris : E. Nourry, 1909. 288 p.
- Durkheim E. The Elementary Forms of Religious Life. Oxford : Oxford University Press, 2008. 416 p.
- Eliade М. Rites and Symbols of Initiation. Thompson : Spring Publications, 2017. 202 р.
Література
- Gluckman M. Les rites de passage // Essays on the Ritual of Social Relations. Manchester : Manchester University Press, 1962. P. 1–52
- Buchowski M. Etnologiczna interpretacja obrzędów prejścia // Lud. 1985. № 69. P. 63–73.
- Маєрчик М. С. Ритуал і тіло. Київ : Критика, 2011. 327 с.
- Балушок В. Ініціації українців та давніх слов’ян. Київ : М. П. Коць, 2016. 263 с.
- Шворак І. Ю. Семантика смерті та переродження у весільній традиції Потур’я: на прикладі обрядів переходу // Часопис Національної музичної академії України імені П. І. Чайковського. 2019. № 4 (45). С. 80–92.
- Базик Д. Ініціації // Українська релігієзнавча енциклопедія : у 3 т. / За ред. А. Колодного. Київ : Інтерсервіс, 2022. Т. 1. С.759–760.
- Наумовська О. Інваріантна структура обрядів переходу міжсвіття в науковому осягненні Арнольда ван Ґеннепа // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія: Літературознавство, мовознавство, фольклористика. 2022. № 1 (31). С. 51–54.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Базик Д. В. Ініціація // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ініціація (дата звернення: 8.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 27.12.2023
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
