Декалог
Декало́г [ грец. Δεκάλογος, від грец. δέκα λόγοι, букв. — десять слів; івр. עֲשֶׂרֶת הַדְּבָרִים (aséret hadvarím) — десять слів (висловлювань)], Десять заповідей (грец. Δέκα εντολές), Десятислівʼя — біблійний релігійно-моральний кодекс, покладений в основу юдаїзму та християнства; складається з 10-ти заповідей Божих, отриманих, за переказом, пророком Мойсеєм на горі Синай.
Зміст
У Святому Письмі
Згідно з Торою (Мойсеєвим Пʼятикнижжям), Декалог був «написаний Божим перстом» на двох камʼяних плитах (таблицях), або скрижалях (Вих. 31:18), є свідченням довічного союзу (завіту) між Ізраїлем та Всевишнім (Ягве). Скрижалі з викарбуваним на них Декалогом називають відтак «Скрижалями Завіту» (від івр. לוּחוֹת הַבְּרִית). Згідно з Біблією, Декалог виголошений «третього місяця по виході Ізраїльтян з єгипетського краю» (Вих. 19:1). Подія оголошення Декалогу описана у Біблії двічі — у книгах Вихід (19:16, 18–20; 20:1–18) та Второзаконня (4:11–12; 5:22–24).
Біблія зауважує на двох варіантах скрижалей. Перші, отримані від Господа «кам’яні таблиці, написані з обох боків» (Вих. 32:15), Мойсей знищив. Під час перебування пророка на горі Синай народ зробив спробу повернутися до ідолопоклонства. Для цього виготовили золотого тільця («литого бичка»), якого й оголосили богом Ізраїлю замість Ягве. Мойсей, коли побачив по поверненні, що його люди зреклися Всевишнього і служать ідолу, в гніві розтрощив отримані Скрижалі Завіту. Заколот ідолопоклонників був жорстоко покараний, ідол знищений (див.: Вих. 32:1–35). А «Господь промовив до Мойсея: Витеши собі дві кам’яні таблиці, такі, як були попередні, і Я напишу на цих скрижалях слова, які були на перших скрижалях, що ти розбив. …Тож Мойсей витесав дві кам’яні скрижалі – такі, як були попередні. І вставши вранці Мойсей, вийшов на сінайську гору, як і заповів йому Господь. В його руках були дві кам’яні скрижалі. … І записав Господь на Скрижалях слова Заповіту, – десять висловлювань» (Вих. 34:1, 4, 28).
Цитата
«Бог промовив усі наступні слова, наголошуючи:
Я — Господь, твій Бог, Який вивів тебе з єгипетського краю, з дому неволі. У тебе не буде інших богів, крім Мене.
Не робитимеш собі жодного ідола ні будь-якої подоби того, що на небі вгорі, чи на землі внизу, чи у водах під землею. Не поклонятимешся їм і не служитимеш їм…
Не вживатимеш імені Господа, Бога твого, надаремно…
Пам’ятай день суботній, щоб його святити… Адже за шість днів Господь створив небо, землю, море і все, що в них, а сьомого дня Він відпочив Тому Господь поблагословив день суботній і освятив його.
Шануй свого батька і свою матір, щоб довголітнім ти був на землі…
Не вбиватимеш.
Не чинитимеш перелюбу.
Не крастимеш.
Не даватимеш неправдивого свідчення щодо свого ближнього.
Не жадатимеш дому свого ближнього, не жадатимеш дружини свого ближнього, ні його раба, ні його невільниці, ні його вола, ні його осла, ні будь-чого, що є у твого ближнього». (Вих. 20: 1–17).
В юдаїзмі
Тора викладає Декалог у двох редакціях, які загалом суголосні, але мають окремі розбіжності (пор.: Вих. 20:2–17 и Втор. 5:6–21). Талмудисти, з одного боку, пояснюють це тим, що у Книзі Вихід (в юдейській традиції — Шемот) могла бути зафіксована версія, присутня на перших скрижалях, тоді як Второзаконня (Деварім) містить текст, який був викарбуваний на других скрижалях. З іншого боку, розбіжність у викладі пояснюють тим, що Вихід передає точний записаний текст скрижалей (і перших, і других), а Второзаконня — відтворює лише усний переказ Декалога Мойсеєм. Головним вважають тотожність змісту заповідей, що є підставою визнавати обидві версії ідентичними, а відтак (в обох випадках) божественними за своїм походженням.
Юдаїзм не виділяє Декалог з-поміж інших 613 заповідей (міцвот), наявних у Торі, хоча й визнає, що він становить віроповчальне осердя релігії. Юдейський філософ Філон Александрійський у трактаті «Про Декалог» (бл. 1 ст. н. е.) зауважував, що у Десятьох заповідях висловлена вся Тора, зосереджена вся її суть.
У самаритянстві
Самаритянство, Святе Письмо якого становить винятково П’ятикнижжя, сповідує Декалог у зміненому вигляді. Перша заповідь
(«Я — Господь, твій Бог, Який вивів тебе з єгипетського краю, з дому неволі. У тебе не буде інших богів, крім Мене») виключена. Відтак початковою заповіддю самаритянського Декалогу стала фактично друга заповідь за переліком юдейської Біблії. З тим, аби число заповідей дорівнювало десяти, місце десятої посіла нова — про святість гори Гарізім (Грізім). Саме там розташовувався головний самаритянський храм, остаточно знищений за правління імператора Зенона (правив у 474–491, з перервою). Інші заповіді залишені без змін.
У християнстві
Оскільки релігія Христа зародилася та ідейно формувалася у межах юдаїзму, Декалог став частиною і християнського віровчення. Згідно з Євангеліями, Ісус Христос повчає про дотримання Декалогу, зокрема заповіді про суботу. Водночас заповідь про любов до ближнього у християнстві отримує нове змістовне наповнення, позаяк, на відміну від юдаїзму, який під «ближніми» розуміє одновірців, християнство вважає «ближніми» всіх людей без винятку. Апостол Павло у своїх посланнях часто настановляв вірян, особливо з єврейського середовища, щоби ті дотримувалися Десятьох заповідей (Рим. 13:8–10). Християнська віроповчальна традиція відводить Декалогу чільне місце, на основі його етичних настанов сформована моральна доктрина. Чимало визначних християнських діячів зауважували на Десятьох заповідях як універсальному Божественному законі для усього людства на всі часи.
Окремі конфесії сповідують Декалог у зміненому вигляді. Приміром, ті Церкви, які вважають священним днем неділю, викладають четверту заповідь без згадки про суботу. Подібне аргументують тим, що єврейське слово שבת (шабат) буквально перекладається як «відпочинок». Між тим Декалог за Торою чітко означує, що субота — це сьомий день тижня (Вих. 20:8–10; Втор. 5:12–14). Натомість неділя, за єврейським календарем, це перший день. Попри те, що саме першого дня тижня, як засвідчують Євангелія, воскрес Спаситель (Мт. 28:1; Мк. 16:2; Лк. 24:1; Ів. 20:1), і саме цей день тижня християни почали вшановувати ще у 1 ст. (Дії 20:7), канонічне закріплення Церквою неділі як священного дня сталося століттями пізніше. Про перенесення священного дня з сьомого дня тижня на перший (тобто схвалення неділі в ролі «християнської суботи») Новий Завіт не повчає.
Заповідь про суботу, згідно з Торою, є четвертою. Проте у католицизмі та лютеранстві вона — на третій позиції. Це обумовлено тим, що заповідь «не роби собі кумира (ідола)» видалена, а її місце посіла наступна за переліком. Задля того, щоби загальна кількість заповідей дорівнювала десяти, останню заповідь розділили на дві: «не жадатимеш дружини свого ближнього» (9-та), «не жадатимеш ні будь-чого, що є у твого ближнього» (10-та).
Православні церкви і переважна більшість протестантських церков сповідують Декалог у його оригінальному біблійному викладі, включно із заповіддю про дотримання суботи, щоправда, розуміють під «суботою» неділю (виняток — адвентисти, «суботники»). Якщо православні пояснюють заповідь «не робитимеш собі кумира» як припис не практикувати ідолопоклонство (при цьому ікони розрізняють від ідолів), то протестанти поширюють цю заборону на використання будь-якого церковного начиння (зокрема й ікон) під час молитов, здійснення обрядів і служінь.
Додатково
- Переносно — перелік головних правил, вимог, пам’ятка настановного характеру («Декалог профілактики вроджених вад» від Всесвітньої організації охорони здоров’я, «Декалог українського націоналіста» від УПА та ін.).
- Термін часом вживають на позначення серії, циклу, моделі з 10 складників. Так, «Декалог» — цикл з 10 телевізійних фільмів режисера К. Кесльовського (1989). Сюжети фільмів утворюють окремі історії, які об’єднані загальним задумом циклу, часом і місцем дії, поверненням персонажів.
Джерела
- Philo. On the Decalogue. On the Special Laws. Books 1–3 / Trans. From heb. by F. H. Colson. Cambridge : Harvard University Press, 1937. 672 p.
- Малий катехізис др-а Мартіна Лютера і християнське вчення / Пер. з нім. Р. Ковасіні, В. Горпинчук. Львів : Стрім, 1995. 286 с.
- Катехизм Католицької Церкви. [Б. м.] : Синод УГКЦ, 2002. 772 с.
- Прийдіте поклонімся. Молитовник. Львів : Свічадо, 2013. 992 с.
- Біблія. Сучасний переклад з давньоєврейської та давньогрецької мов. 2-ге вид. Київ : Українське Біблійне Товариство, 2023. 1366 с.
Література
- Aaron D. H. Etched in Stone: The Emergence of the Decalogue. New York; London : T&T Clark, 2006. 352 p.
- Павленко П. Ю. Етнічне та універсальне в ранньому християнстві: засади, особливості, тенденції. Київ : Абрис, 2009. 527 с.
- Вітюк І. Декалог у релігієзнавчому дискурсі: сучасний аспект // Українська полоністика. 2014. Вип. 11. С. 112–120. URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Up_2014_11_16
- Coogan M. The Ten Commandments: A Short History of an Ancient Text. New Haven : Yale University Press, 2014. 192 p.
- Пинк А. Десять заповідей. Рівне : Християнська місія «Живе слово», 2017. 64 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Павленко П. Ю. Декалог // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Декалог (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 15.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
