Григорій Богослов
Григо́рій Богосло́в (грец. Γρηγόριος ο Θεολόγος), Григорій Назіанзин (Молодший; грец. Γρηγόριος Ναζιανζηνός; лат. Gregorius Nazianzenus), святитель Григорій [бл. 329/330, м-ко Аріанз (Аріанзос) поблизу м. Назіанза (Назіанзос), тепер провінція Аксарай, регіон Центральна Анатолія, Туреччина — бл. 389/390, за припущенням — 25.01.390, м. Назіанз, там само] — церковний діяч, християнський богослов, ритор, архієпископ Константинополя (380–381), Отець церкви, святий.
|
Григорій Богослов (Γρηγόριος ο Θεολόγος) | |
|---|---|
| Народження | бл. 329/330«бл» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 0.329. |
| Місце народження | Аріанз |
| Смерть | бл. 389/390 |
| Місце смерті | Назіанз |
| Місце поховання | собор Святого Георгія |
| Місце діяльності | Візантійська імперія |
| Напрями діяльності | богослов'я, проповідництво, література |
| Традиція/школа | християнство |
Зміст
Життєпис і діяльність
Походив зі впливової християнської родини: батько — Григорій Назіанзин (Старший) посідав єпископську кафедру впродовж 45 років, мати належала до заможного каппадокійського аристократичного роду, навернула чоловіка в християнство.
Отримав класичну для того часу освіту. Розпочав навчання вдома під опікою матері, продовжив у містах Кесарії Каппадокійській (тепер м. Кайсері, Туреччина), Александрії, Афінах (350–360). Під час перебування в Афінах потоваришував із Василієм із Нисси (майбутнім архієпископом Каппадокії, святим Василієм Великим).
На початку 360 або 361 повернувся в Каппадокію, викладав риторику. Під впливом Василія Великого вирішив присвятити себе аскетичному служінню Богу, вступив до чернечої громади, заснованої Василієм в Понті. Подвижники спільно опрацьовували й популяризували теологічні напрацювання Орігена. Згодом, за наполяганням Василія Великого повернувся додому, щоби допомагати батькові в керуванні єпархією.
Наприкінці 361 або на поч. 362 Григорій повернувся до м. Назіанза, був рукоположений батьком у сан священника. Виступав із проповідями, що свідчили про його непересічний філософський інтелект і хист богослова, писав апологетичні праці, боровся з аріанством, брав участь у риторичних змаганнях. Повчав, що християнство перемагає язичників любов’ю і терпінням, міркував про «теозис» (грец. θέωσις) як процес перетворення (преображення) людини й світу, долучення до Бога.
372 Василій Великий призначив Григорія єпископом м. Сасіми в Анатолії, але той відмовився від посади й дотримав обіцянку допомагати у служінні батькові. Після смерті батька і призначення на його місце нового єпископа (374) Григорій відбув у монастир у Селевкії Ісаврійський (тепер територія Туреччини), де провів наступні 4 роки в усамітненні й аскезі.
Загибель імператора Валента (378) послабила преферентні позиції послідовників аріанства в державі. 379, після смерті Василія Великого, Григорія запросили в м. Константинополь очолити християнську громаду, вірну канонам Нікейського собору 325. Відтак діяч опинився у проводі релігійної меншості в оточенні ідейних опонентів (більшість християн столиці були аріанами). Зібрання прихильників тринітарної (див. Тринітаризм) віри відбувались у каплиці Анастасіс, що стала місцем народження Візантійської (Константинопольської) ортодоксальної православної церкви — репрезентантки пронікейської теології (з часом — панівної для більшої частини східного християнства).
380 Григорій публічно виголосив п’ять проповідей про богослов’я на захист і розтлумачення віри в Святу Трійцю. Промови вважають взірцем логічно вибудованих богословських аргументів на користь нікейського віровчення про триєдність Бога. Саме завдяки ним діяч отримав прізвисько «Богослов» (офіційно засвідчено Халкедонським собором 451).
24.02.380 імператор Феодосій I Великий призначив Григорія єпископом Константинопольським. На Першому Константинопольському соборі (Другому Вселенському, 381), попри колізії та інтриги, був обраний головою. Втім, через суперечності з опозицією (питання мілетської схизми в Антіохії, догматів Символу віри тощо) Григорій дійшов рішення про відставку. Проголосив прощальну проповідь, ще до завершення Собору повернувся в рідне місто.
Останні роки життя провів у фамільному маєтку в м. Аріанзі, за винятком короткого періоду керування церквою в м. Назіанзі в ситуації тимчасової вакансії. Активно підтримував церкву, консультував, вів аскетичний спосіб життя (відомо, що під час Великого посту Григорій практикував обітницю мовчання). У ці роки усамітнення, філософствування і духовного заглиблення проявив себе як плідний теоретик-богослов і літератор. Був похований в м. Назіанзі.
950 мощі Григорія Богослова були перенесені до церкви Святих Апостолів у Константинополі (тепер не існує, зруйнована 1461). 1204 під час Четвертого хрестового походу частину реліквій привезли до м. Рима, від 11.06.1580 мощі зберігали у соборі Святого Петра. 27.11.2004 (за винятком невеликої частки) були повернуті папою Іваном Павлом ІІ Константинопольській церкві, натепер зберігаються в Патріаршому соборі Святого Георгія (на Фанарі) в м. Стамбулі — осередку Константинопольського патріархату.
Праці
Богословську й творчу спадщину діяча становлять 45 проповідей — «бесід», або «слів» (362–383; за припущеннями, до нашого часу дійшла приблизно половина текстів), понад 240 послань (автентичність частини спірна), зокрема листування з Василієм Великим, Григорієм Нисським, більш як півтисячі віршів, епіграм, поем, автобіографічний поетичний твір «Про своє життя» («De vita Sua»), написаний Григорієм наприкінці життя. «Слова» — різні за тематикою і жанрами — вважають головною частиною спадщини мислителя.
Праці Григорія Богослова справили значущий вплив на формування тринітарного богослов’я (і в грецькій, і в латинській традиціях), християнської риторики. Його думки живили розвиток християнської апологетики, догматичного богослов’я, антропології, вчення про богопізнання, гомілетики тощо. Емоційні проповіді та ліричні поезії свідчать про обізнаність Григорія з класичною літературою, глибоке знання Святого Письма, виказують його особисті переживання.
Визнання
Твори Григорія Богослова мали винятковий авторитет у візантійську епоху (за кількістю цитувань поступалися тільки Біблії). Вплинули на погляди Максима Сповідника, Івана Дамаскина, Михайла Пселла та ін. З-поміж перших були перекладені в Давній Русі після запровадження християнства (збережений з 11 ст. збірник «слів» Григорія — один із найдавніших відомих церковнослов’янських текстів). Шість Вселенських соборів посилалися на його праці як непохитний авторитет з догматичних питань.
День пам’яті Григорія Назіанзина за римо-католицьким календарем — 2 січня. Православні церкви, зокрема Православна церква України, та Східні католицькі церкви вшановують пам’ять Григорія Богослова 25 січня (за новоюліанським і григоріанським календарями) або 7 лютого (за юліанським).
У східній традиції особливо пошанований як один із трьох святителів, поряд із Василієм Великим та Іваном Золотоустим (Собор Трьох Святителів, або день Трьох святих відзначають 30 січня за новоюліанським календарем). Власні дати святкування мають Вірменська апостольська церква, англіканські, єпископальні, лютеранські тощо церкви.
Константинопольський патріархат 2004 встановив святкування 30 листопада на честь перенесення до м. Стамбула мощів Григорія Богослова та Івана Золотоустого.
Згідно з каноном, зображується на іконах, фресках, мозаїках у богослужбовому вбранні, з Євангелієм у лівій руці. Обличчя має правильні, гармонійні риси (уособлюють духовну красу) та строгий вираз (відчуженість від світу, зосередженість на служінні Господу).
На честь святителя Григорія Богослова у м. Кривому Розі перейменовано вулицю.
Додатково
- Після відставки єп. Григорія Константинопольський собор засудив старі й нові єретичні вчення, відкинув можливість висвячення нового єпископа і заборонив єпископам втручатися в справи поза своєю юрисдикцією (що стало першим кроком створення інституту патріархату). Собор підтримав богословську позицію Григорія про три рівноправні іпостасі — тринітарну доктрину християнської церкви, що була закріплена у Символі віри (натепер визнана Східною та Західною християнськими церквами, а також більшістю протестантських церков).
- Поряд із Григорієм Назіанзином ще тільки двоє християнських діячів мають прізвисько Богослов — апостол і євангеліст Іван (див. Іван Богослов) та філософ і поет Симеон (див. Симеон Новий Богослов).
Цитати
«Хто вправляється в добрі з яких-небудь інтересів, той не твердий у чесноті, бо ціль зміниться і він залишить добру справу, подібно до того, коли хто пливе для прибутку, не продовжує плавання, якщо не бачить прибутку. Але хто шанує й любить добро заради самого добра, той, оскільки любить щось постійне й налаштування до добра має постійне, так що, відчуваючи в собі щось властиве Богові, може сказати про себе сказане самим Богом: я той самий і не змінююся
(Мал. 3, 6). А тому він не буде перетворюватися, приймати різні види, згідно з обставинами й справами, робитися то тим, то іншим, міняти кольори, як поліп приймає колір каменю, до якого він пристав, але завжди перебуває той самий — непохитний серед коливань, постійний серед мінливостей, і, як уявляю собі, це скеля, яка при ударах вітрів і хвиль стоїть непорушно й розтрощує все, що вдаряється об неї».Цит. за: Святитель Григорій Богослов Архієпископ Константинопольський. Слово 36: Про себе самого й до тих, котрі казали, що Св. Григорій бажає Константинопольського престолу // Творіння / Пер. укр. мовою Патріарха Філарета (Денисенка) : в 2 т. Київ : Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2010. Т. 1. Кн. 1: Слова. 719 с. URL: https://parafia.org.ua/biblioteka/svyatoottsivski-tvory/slova/slovo-36/
«Дивіться, язики супротивників стали лагідні, і ті, що озброювалися проти Божества, мовчать переді мною. І це плоди Духа, і це плоди моєї праці. Тому що навчаю, не як невчений, не вражаю супротивників докорами, як роблять багато хто, які борються не з вченням, але з тими, що навчають, і докорами іноді покривають слабість своїх умовисновків, як каракатиця, яка, як кажуть, викидає перед собою чорну вологу, щоб уникнути ловця або самій впіймати, сховавшись. Але свою боротьбу за Христа ми доводимо тим, що боремося, наслідуючи Христа, Який мирний, покірний і поніс на Собі наші немочі; не укладаємо миру на шкоду вченню істини, поступаюсь чим-небудь заради слави називатися поблажливими (ми не ловимо добра поганими засобами), і зберігаємо мир, борючись законно, не виступаючи за свої межі і правила Духа. Так це розумію і ставлю це за закон усім, будівничим душ, і проповідникам слова: ні суворістю не озлоблювати, ні потуранням не надимати, але дотримуватися розсудливості в слові, і ні в тому, ні в іншому не переступати міри».
Цит. за: Святитель Григорій Богослов Архієпископ Константинопольський. Слово 42: Прощальне, промовлене під час прибуття до Константинополя ста п’ятдесяти єпископів // Творіння / Пер. укр. мовою Патріарха Філарета (Денисенка) : в 2 т. Київ : Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2010. Т. 1. Кн. 1: Слова. 719 с. URL: https://parafia.org.ua/biblioteka/svyatoottsivski-tvory/slova/slovo-42/
Праці
- Творіння / Пер. укр. мовою Патріарха Філарета (Денисенка) : в 2 т. Київ : Видавничий відділ Української Православної Церкви Київського Патріархату, 2010–2011.
- П’ять слів про богослов’я / Пер. з давньогрец. У. Головач. Львів : Видавництво Українського католицького університету, 2018. 270 с.
Література
- Plagnieux J. Saint Grégoire de Nazianze, théologien // Etudes de science religieuse : in 8 t. Paris : Editions Franciscaines, 1952. T. 7. 471 p.
- Ісіченко І., архієп. Загальна церковна історія. Харків : АКТА, 2009. С. 238–239.
- Чорноморець Ю. П. Візантійський неоплатонізм від Діонісія Ареопагіта до Геннадія Схоларія. Київ : Дух і літера, 2010. 568 с.
- McGuckin J. A. St. Gregory of Nazianzus: An Intellectual Biography. Crestwood : St. Vladimirs Seminary Press, 2011. 437 p.
- Кожушний О., прот. Святитель Григорій Богослов та його поезія. Київ : Центр ДЗК, 2017. 96 с.
- Завідняк Б. Т. Релігійна філософія від становлення до сучасності. Львів : Місіонер, 2021. C. 159–163.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Присухін С. І. Григорій Богослов // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Григорій Богослов (дата звернення: 4.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 17.02.2024
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
