Александрія

Alexandria-3948105 1920.jpg


Александрі́я (араб. الإسكندرية‎) ― місто в північній частині Єгипту, адміністративний центр однойменної мухафази.

Александрія (الإسكندرية)

Країна Єгипет
Регіон країни Північна Африка
Засновано 332–331 до н. е.«–331дон.е.» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 332.
Чисельність населення (тис.осіб) 5200
Територія (кв.км.) 2300


Географічне положення

Середземноморське портове місто, розташоване західніше дельти р. Нілу на висоті 5 м над рівнем моря. Простягається уздовж узбережжя Середземного моря на понад 30 км. З півдня межує з озером Мар’ют (Мареотіс).

Площа — 2,3 тис. км2; друге за величиною місто Єгипту.

Історична довідка

Виникнення міста пов’язано з іменем Александра Македонського (332–331 до н. е.). Важливий центр еллінської культури, столиця Єгипту в епоху правління династії Птолемеїв. За часів Римської імперії (1 ст. до н. е.) та візантійського правління (з кінця 4 ст.) місто зберегло своє культурне, освітнє та економічне значення, було одним із найбільших центрів раннього християнства (теологічна школа, центр Александрійського патріархату).

У 7 ст. Александрію завоювали араби. 1517–1798 там панувала Османська імперія, місто зазнало значних пошкоджень і занепало, що пов’язують також із заснуванням і розвитком м. Каїру.

У 1798 Александрії дісталася французька військова експедиція на чолі з Наполеоном I Бонапартом. 1801 місто захопили британські війська. 1805 влада перейшла до Мухаммеда Алі Єгипетського, який проголосив себе правителем Єгипту. За його правління почалося відродження Александрії. Він сприяв прокладенню каналу Ель-Махмудія (1819) між містом і одним із річищ гирла р. Нілу, розбудові інфраструктури порту, будівництву промислових підприємств, шкіл. Зростання ролі Александрії в міжнародній торгівлі та розвиток її як банківського центру відбувалися завдяки прокладенню в 1856 залізниці до Каїру, сприятливій ситуації на ринку бавовни, побудові Суецького каналу. У 1882 під час англо-єгипетської війни місто було суттєво зруйноване внаслідок бомбардування, перейшло під британський контроль, який тривав до 1922. Залишившись колоніальним портом, Александрія продовжувала зростати та розвиватися (було збудовано Греко-Римський музей, публічну бібліотеку, удосконалено систему каналізації та благоустрою вулиць). Під час Синайської війни (див. Арабо-ізраїльські війни) у 1956 місто зазнало руйнувань внаслідок бомбардувань Ізраїлю.

Населення

Александрія. Динаміка населення

Загальна кількість населення — 5,2 млн осіб, густота ― 1,85 тис. осіб/км2. (2018, оцінка).

Склад населення за етнічними групами: єгиптяни (більшість), нащадки мігрантів з Греції, Італії, Сирії, Франції. За релігійними групами: мусульмани-суніти (більшість), християни (належать переважно до Коптської православної церкви) та ін. Єврейська громада до 1950 налічувала понад 50 тис. осіб. Унаслідок подій арабо-ізраїльської війни (1948) майже всі євреї емігрували до Ізраїлю, Франції, Бразилії.

Щорічно населення Александрії збільшується на 0,466 млн за рахунок високої народжуваності та притоку населення з сільської місцевості.

Клімат

Прибережне географічне положення формує особливий мікроклімат, який вирізняється вологістю та діапазоном температур, відмінним від кліматичних умов поселень, розташованих в глибині материка. Вологість 60–70 %. Улітку дме хамсин ― сухий, виснажливо жаркий вітер південних напрямків, що приносить суху погоду та пилові бурі. Узимку домінують прохолодні повітряні маси з моря. Літо сухе, спекотне, із середніми температурами від +28 до +31 ºС, зима відносно прохолодна (середня температура +18 ºС), з частими дощами, вітрами, бурями.

Господарство

Промисловість

Александрія — великий торгівельно-промисловий центр. Господарство міста бурхливо розвивалося з початку 19 ст. і значною мірою було пов’язане з роботою порту. У 1950-х, під час індустріалізації, здійсненої урядом Г. А. Насера, модернізовано легку (текстильну та взуттєву), харчову галузі промисловості (зокрема, виробництво круп, напоїв, переробку тютюну), металообробку, машинобудування (автомобілебудування, суднобудування), радіотехнічну галузь. З розвідкою та експлуатацією в 1976 родовищ нафти та газу природного й побудовою трубопроводу однією з важливих галузей стала нафтопереробка. Розвинуті численні традиційні виробництва та ремесла з обробки металу, шкіри та ін.

Сфера послуг

В Александрії працювала одна з найстаріших у світі фондових бірж (заснована 1891, тепер у м. Каїрі). Банк Александрії спеціалізується на короткостроковому кредитуванні промисловості й сільського господарства та середне- й довгостроковому кредитуванні ремісництва.

Головним торговим центром Олександрії є Даунтаун, або Вусталь-Балад в районі Рамлех (Манш) і прилегла до нього набережна Корніш уздовж Східної бухти. Поміж сучасних торгових центрів міста найпопулярніші «Олександрія Сіті Центр». Розгалужена мережа приватних закладів громадського харчування, готелів тощо.

Розвинений туризм, пляжний відпочинок. Туристів приваблюють античні залишки храмів, палаців, іподрому, підземні катакомби, середньовічні палаци та арсенали тощо.

Транспорт і зв’язок

Александрія — морський порт (вантажообіг до 13 млн т. на рік).

У місті та навколо нього прокладено швидкісні автомагістралі, що сполучають Александрію з містами Порт-Саїдом, Каїром та північним узбережжям.

Міжнародний аеропорт Александрії в центральній частині міста у 2008–2009 переніс свої рейси до аеропорту Борг-ель-Араб, розташованого за 40 км від північно-західної межі Александрії. У цьому напрямку заплановано розширення межі міста.

Громадський транспорт представлений трамваями, автобусами й таксі. В Александрії діє один з найстаріших у світі та в Африці трамвайний парк, який працює з 1860, електрифікований з 1902.

Наука, освіта, культура

Наука та освіта

Сучасна Александрія ― важливий освітній, науковий та культурний центр Єгипту. Тут працюють Александрійський університет (найбільший державний заклад, створений у 1938), напівприватна Арабська академія науки, технології та морського транспорту (заснована в 1972), приватний французький університет Сеньйор (заснований у 1990), приватний Александрійський вищий інститут інженерії та технології (заснований у 1996) та приватний університет Фарос (заснований у 2006), при яких функціонують науково-дослідні установи. В Александрії є кілька французьких, британських, американських і німецьких приватних коледжів та шкіл. Функціонує бібліотека Александріна (як продовження традицій Александрійської бібліотеки, збудована у 2002).

Мистецтво

Александрійська опера — один із 6 оперних театрів Африки та один із трьох оперних театрів Єгипту. У місті діють Александрійський національний музей (відкритий після оновлення у 2003), Музей греко-римських старожитностей, Музей коштовностей, Літературний музей К. Кавафіса, Художній музей, Александрійський морський музей.

Архітектура

За часів античності місто мало регулярне планування. Сучасне місто складається зі старої та нової частини.

Більшість античних пам’яток не збереглося (Александрійський музей, храм Серапіса та ін.). Землетрусом зруйновано Александрійський маяк, збудований у 280–247 на о. Фарос для поліпшення навігації (у 2015 затверджено проект реконструкції маяка).

Серед пам’яток архітектури, що збереглися, — руїни римського амфітеатру й терм (2 ст.), храму Ісіди, колона Помпея (297) та ін.

Поміж середньовічних споруд — будівля синагоги Пророка Іллі (1354), яка є однією з найстаріших і найбільших в Єгипті та Африці.

У новій частині міста розташовані будинки 19–20 ст., особняки, палаци (зокрема, палац Рас-ель-Тін, 1834–1847), готелі та парки.

Спорт

Александрійський стадіон (збудований у 1929, уміщав близько 20 тис. глядачів, після реконструкції 2009 ― до 13,6 тис.) — найстаріший стадіон в Єгипті та Африці, приймає міжнародні матчі з футболу. У січні 2006 Александрія стала одним із трьох міст, що приймали Африканський кубок націй, у якому переміг Єгипет. Стадіон «Борг ель-Араб» (або Стадіон Єгипетської армії), побудований 2006 в однойменному передмісті, розрахований на 86 тис. чоловік, є найбільшим стадіоном в Єгипті та другим за місткістю в Африці.

Персоналії

Тут народилися:



Література

  1. Густерин П. В. Города Арабского Востока. Москва : Восток-Запад, 2007. 352 с.
  2. Claudel P.-A. Alexandrie. Histoire d’un mythe. Paris : Ellipses, 2011. 384 p.
  3. Chica C. Alexandria: History and culture // Contributions to Science. 2016. Vol. 12. № 2. URL: https://publicacions.iec.cat/repository/pdf/00000245/00000004.pdf
  4. Culture & Arts // Alexandria. URL: http://www.alexandria.gov.eg/Alex/english/culture.html

Автор ВУЕ

Н. І. Середа

Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Середа Н. І. Александрія // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Александрія (дата звернення: 5.05.2024).


Оприлюднено


Оприлюднено:
04.10.2019

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶