Александрійський музей
Александрі́йський музе́й, Александрі́йський мусейо́н (з грецької храм муз) — один із головних центрів елліністичної науки, заснований у 3 ст. до н. е. єгипетським царем Птоломеєм Сотером І у м. Александрії за порадою Деметрія Фалерського, учня філософа Теофраста, подібно до давньогрецьких філософських шкіл Афінської Академії та Лікея.
Александрійський музей був осередком дослідницької, навчальної та культурної діяльності, де працювали вчені: математик і фізик Архімед, математик Евклід, географ та астроном Ератосфен, творець геліоцентричної системи Аристарх Самоський, філософи Плотін, Посидоній та Філон Александрійський, поет і філолог Каллімах, поет Феокріт та ін.
Опис комплексу
Збудований у царському кварталі, Александрійський музей став одним із найошатніших храмів муз, у якому були алеї для бесід і прогулянок, зали для дискусій, кімнати для занять із учнями, анатомічний театр, обсерваторія, зоологічний сад із рідкісними тваринами і парк із тропічними рослинами, їдальня для спільних трапез і бібліотека, відома як Александрійська бібліотека. Адміністративним управлінням цієї установи займався призначуваний царем, а пізніше — римським імператорами жрець (див. Жрецтво).
На утримання Александрійського музею виділялися спеціальні кошти із царської скарбниці.
Від утворення музею і до періоду найвищого розквіту (3–2 ст. до н. е.) його чисельність сягала від 50 до 1000 осіб. Діяльність вчених була зорієнтована на розвиток науки (за типом діяльності сучасних академій) завдяки науковим дискусіям, бесідам, лекціям, публікаціям, перекладам грецькою іншомовних творів із перської, єврейської, ассирійської та інших, коментуванню наукової та літературної класики. Мусейон став добре організованою, активно діючою міжнародною академією й мав суттєвий вплив на розвиток елліністичної науки. Зберіглася незначна частка результатів діяльності й творів науковців Александрійського музею, головними з яких є переклад грецькою мовою «Септуаґінти» і «Начала» Евкліда.
Меценатство і покровительство наукам і мистецтву були притаманні всій династії Птоломеїв. Натомість від тих, хто жив за рахунок царського утримання, очікувались і вимагались вірнопідданські почуття й уславлення членів царського дому, будь-яка критика не допускалась. Після римського завоювання місію меценатства та покровительства наукам виконував римський намісник. Науковий характер функціонування Александрійського музею із приходом римлян змінився: Мусейон перетворився на загальноосвітній центр (прототип сучасних університетів). Період римського панування став для музею початком занепаду, який посилився за часів імп. Каракалли (початок 3 ст.): передусім вигнали філософів, які викладали вчення Аристотеля, а в 216 грабунок м. Александрії завершили солдати імператора. Християнізація римської культури (початок 4 ст.) зумовила вороже сприйняття цього центру язичницької філософії. 273 при взятті м. Александрії війська Авреліана зруйнували Александрійський музей. Вчені продовжили роботу у храмі Серапіса (Серапейоні), куди були перенесені й залишки бібліотеки.
У 391 за наказом імператора Феодосія І разом із іншими язичницькими храмами було зруйновано й цю будівлю. Після руйнації Александрійського музею на цьому місці збудовано церкву.
Страбон
Один із найдетальніших описів Александрійського музею залишив давньогрецький історик та географ Страбон:
«Мусей … є частиною приміщень царських палаців; у ньому є місце для прогулянок, екседра і великий будинок, де розташована загальна їдальня для вчених, які живуть при Мусеї. Ця колегія учених має не тільки спільне майно, але й жерця — правителя Мусея, котрого раніше призначали царі, а нині — Цезар».
(Страбон «География», 1964, с. 733)
Література
- Борухович В. Г. В мире античных свитков. Саратов : Издательство Саратовского университета, 1976. 224 с.
- Fraser P. M. Ptolemaic Alexandria: In 3 vol. Oxford : Clarendon Press, 1984.
- Фролов Э. Д. Греция в эпоху поздней классики. Общество. Личность. Власть. Санкт-Петербург : Издательский Центр «Гуманитарная Академия», 2001. 602 с.
- Hirst A., Silk M. Alexandria, real and imagined. Aldershot : Ashgate, 2004. 401 p.
- Поршнев В. П. Мусей в культурном наследии античности. Москва : Новый Акрополь, 2012. 336 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Подолян Г. П. Александрійський музей // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Александрійський музей (дата звернення: 6.05.2024).
