Афанасій Великий
Афана́сій Вели́кий (Афанасій Александрійський; грец. Ἀϑανάσιος Αλεξανδρείας; між 296 і 298, м. Александрія, тепер Єгипет — 02.05.373, там само) — релігійний діяч раннього християнства, богослов, полеміст, Отець церкви.
|
Афанасій Великий (Ἀϑανάσιος Αλεξανδρείας) | |
|---|---|
| Народження | між 296 і 298«між» не може бути присвоєно заявленому типу числа типу зі значенням 296. |
| Місце народження | Александрія |
| Смерть | 02.05.373 |
| Місце смерті | Александрія |
| Напрями діяльності | богослов'я |
| Традиція/школа | патристика |
Зміст
Життєпис і діяльність
Походив з християнської родини, досвід релігійного подвижництва здобув у Фіваїдській пустелі під керівництвом Антонія Великого.
У 21 рік висвячений у сан диякона. Між 318 і 325 — секретар єпископа Александрії Олександра (посідав кафедру 313–326). Супроводжував єпископа до м. Нікеї для участі в Першому Вселенському соборі (див. Нікейський собор 325). Відомий як ревний противник аріанства. На соборі був активним учасником догматичних дискусій щодо природи Ісуса Христа (захищав догмат про єдиносутність Сина з Отцем проти аріан), що вплинуло на формулювання Нікейського Символу віри.
326 поставлений єпископом Александрійської кафедри. Зберігав непримиренну позицію щодо аріан: після легалізації аріанства і повернення Арія із заслання (330) відмовився визнати рівноправність цієї християнської течії, відмовляв аріанам у вступі до александрійської громади.
335 засуджений Помісним (Тирським) собором за звинуваченням у співучасті в убивстві єп. Арсенія та висланий у м. Трир (тепер Німеччина). Повернувся з вигнання 337. Удруге вигнаний із м. Александрії 340. Повернувся на єпископську кафедру на період 345–355. Під тиском імп. Констанція ІІ (правив 337–361) Афанасія за тенденційними політичними звинуваченнями засуджено Міланським собором, де головувала аріанська фракція. Разом із однодумцями, прихильниками Нікейського віросповідання, відправлений у вигнання. Утік, переховувався до смерті імператора.
361 повернувся у м. Александрію, де очолював єпископську кафедру до кінця життя (за винятком 4-місяч. періоду 365–366).
Основні праці
На христологічне мислення Афанасія вплинули погляди Іринея Ліонського, Оригена, неоплатонізм Александрійської школи. Обстоював позицію, що Ісус як Син є Богом за єством, а не з наділення, має всю природу Отця, перейняту відвічним народженням. Частина дослідників приписують єпископу укладення Афанасієвського символу віри.
Серед праць Афанасія Великого виділяють твори апологетичні, догматично-полемічні, догматично-історичні, екзегетичні (коментарі й тлумачення Святого Письма), богословські трактати, повчання й бесіди, житія святих, послання (пасхальні, соборні, морально-аскетичні та ін.). За змістом, більшість творів присвячено питанням христології та полеміці з аріанами. Складений Афанасієм життєпис Антонія Великого (бл. 357) став одним із найпопулярніших взірців агіографії та вплинув на поширення чернецтва у християнській ойкумені.
Іконографія та вшанування
Канонізований, у православ’ї вшановується як святитель. Зазвичай зображують літнім чоловіком з широкою витою бородою середньої довжини, з Євангелієм або сувоєм у руках, часом у митрі. В іконографії поширені спільні зображення зі святителем Кирилом Александрійським. На честь св. Афанасія складені тропар, кондак, молитви. День пам’яті святого припадає на 2 травня за юліанським календарем, 15 травня — за григоріанським і новоюліанським.
Мощі Афанасія Великого з м. Александрії були перевезені до м. Константинополя (тепер. м. Стамбул, Туреччина); після захоплення міста османами (1453) переправлені до м. Венеції (тепер Італія). У 2-й пол. 20 ст. частина решток передані Коптській православній церкві (зберігаються в соборі Святого Марка у м. Каїрі, Єгипет).
Твори
Франц. перекл. —
- Vie d’Antoine / Introd., texte crit., trad., notes et ind. par G. J. M. Bartelink. Paris : Les Éditions du Cerf, 1994. 432 р.
Рос. перекл. —
- Отрывки из «Жизни Антония» / Пер. Т. В. Поповой // Памятники византийской литературы IV—IX веков / Отв. ред. Л. А. Фрейберг. Москва : Наука, 1968. 355 с.
- Творения иже во святых отца нашого Афанасия, архиепископа Александрийского. Репринт 2-го изд. : в 4 т. Москва, 1994.
- Толкование на псалмы. Москва : Благовест, 2011. 528 с.
- Избранные творения. Москва : Сретенский монастырь, 2014. 432 с.
Література
- Горский А. В. Жизнь святого Афанасия Великого. [Б. м.] : [б. и.], 1851. 174 с.
- Флоровский Г. В. Восточные отцы IV века. 2-е изд. Париж : YMCA-Press, 1990. 240 с.
- Владимир (Швец), архим., Сорочан С. Б. Введение в агиографию. Харьков : Майдан, 2015. 264 с.
- Евагрий Схоластик. Церковная история. Санкт-Петербург : Издательство Олега Абышко, 2017. 670 с.
- Гофманн Й. Історія ранньої церкви: найважливіші аспекти / Пер. з нім. О. Конкевича; за ред. О. Петринка, А. Михайленка. Львів : Видавництво УКУ, 2019. 244 с.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Арістова А. В., Задоянчук О. О. Афанасій Великий // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Афанасій Великий (дата звернення: 1.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 18.09.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
