Синагога

Старонова синагога кінця 13 ст. у м. Празі
Перспективний розріз дерев’яної синагоги в с. Гвіздець Івано-Франківської області 1640-1652
План мурованої синагоги у м. Жовкві, 1692
Головний фасад мурованої синагоги у м. Жовкві
Синагога у м. Бродах, 1742

Синаго́га (від грец. συναγωγή — збори, місце зборів) — молитовний будинок в юдаїзмі, центр релігійного і громадського життя євреїв, місце молитви та вивчення Тори.

Служила також для проведення релігійних дискусій і зборів, вирішення важливих питань життя єврейської громади.

Історична довідка

Синагоги з’явились у Палестині у 4 ст. до н. е. і Єгипті у 3 ст. до н. е. Після зруйнування римлянами у 70 Єрусалимського храму синагоги почали будувати скрізь, де існували єврейські громади. Це були дерев’яні та муровані споруди в архітектурних формах відповідної історичної доби й певного регіону. З 13 ст. у Європі їх будували у стилях, послідовно, ґотики (Старонова синагога кінця 13 ст. у м. Празі — одна з найстародавніших у світі), ренесансу, із впливами бароко і класицизму. Великі синагоги кінця 19 — початку 20 ст. характерні рисами історизму з використанням в оформленні будівель мотивів мавританського стилю, неоґотики, неоренесансу тощо (синагога Л. Бродського 1898 у м. Києві).

Характеристика

Синагога — орієнтована на схід, у бік м. Єрусалима, прямокутна у плані споруда з центральним залом, часто розділеним пілонами (стовпами, колонами) на 2, 3 або 5 нав. Головне місце у залі, призначеному для молитви, займає біма. На східній стіні залу — декорована сакральна ніша для зберігання сувоїв Тори (Аарон Гакодеш). Із заходу перед молитовним залом зазвичай розміщували притвор, над ним або обабіч залу — приміщення для жінок, у прибудовах — зал зборів, школа, бібліотека тощо. На головному фасаді влаштовували галерею, необхідну для виконання неодмінної вимоги щодо забезпечення роздільних входів у синагогу для чоловіків і жінок. Синагога зазвичай була центральною найбільшою спорудою єврейського кварталу чи штетла (містечка), проте згідно з правилами, які існували до 19 ст. у більшості країн Європи, не могла бути вищою, ніж християнські храми у тому ж населеному пункті.

Синагоги в Україні

Більшість синагог в Україні були дерев’яними (жодної не збережено). Вони мали традиційну структуру. Молитовний зал перекривали восьмигранним пірамідальним верхом, схожим на верхи українських дерев’яних церков (синагога 1640–1652 у с. Гвіздець Івано-Франківської області). Проте зовні цей верх завжди ховали під високим мансардовим чи щипцевим дахом. Зовні більшість дерев'яних синагог мали опасання і галереї (синагога 1670 у с. Яблунові, тепер Івано-Франківської області), іноді галереї робили двоярусними (синагога кінця 17 ст. у с. Яришеві Вінницької області).

В Україні збережено муровані синагоги, що є пам’ятками архітектури, у містах Бродах, Гусятині (Будівля синагоги в Гусятині), Дрогобичі, Жовкві, Луцьку, Острозі, Підгайцях, Сокалі, Сатанові, Чернівцях, Шаргороді тощо. Для мурованих синагог з 16 ст. характерні дев’ятидільні чотиристовпні зальні об’єми, до яких прилучаються інші понижені об’єми й нерідко — контрфорси. Основний об’єм вінчає розвинений аттик з аркатурно-колончастим фризом, який первісно мав оборонне призначення (синагога 1692 у м. Жовкві). Чотири опорних стовпи, розташовані в центрі залу, ділять його на дев’ять рівних дільниць, перекритих системою хрестових склепінь. Головний фасад має портали в стилістиці від ґотики до раннього бароко, хоча всю споруду вирішували зазвичай у мішаній архаїчній стилістиці, яка сполучала риси ґотики й ренесансу (синагога 1742 у м. Бродах). Чимало синагог мали оборонні функції і включалися до загальної системи укріплень відповідних міст (у Гусятині, Луцьку, Тернополі).

Література

  1. Геврик Т. Синагоги // Пам’ятки України. 1989. № 3. С. 40-42.
  2. Логвин Н. Синагога // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 267–268.
  3. Геврик Т. Муровані синагоги в Україні і дослідження їх // Пам’ятки України: історія та культура. 1996. № 2. С. 32–39.
  4. Слободян В., Бойко О., Лонкевич Д. Синагоги України // Вісник Укрзахідпроектреставрація. № 9. Спеціальний випуск. Львів : Центр Європи, 1998. 180 с.
  5. Kravtsov S. Gothic Survival in Synagogue Architecture of the 17th and 18th Centuries in Volhynia, Ruthenia and Podolia // Architectura. Zeitschrift für Geschichte der Baukunst. 2005. Bd. 35. P. 69–94.
  6. Кух О., Стецюк В. Оборонні синагоги Поділля (XVI–XVIII ст.) // Освіта, наука і культура на Поділлі. 2016. Т. 23. С. 215–222.

Автор ВУЕ

В. В. Вечерський


Покликання на цю статтю

Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Синагога // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Синагога (дата звернення: 3.05.2024).


Оприлюднено

Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено:
16.01.2023

Важливо!

Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.

Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.

Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.

Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів


Міністерство оборони України Лого.png

Міністерство оборони України

МВС України Лого.jpg

Міністерство внутрішніх справ України

Генеральний штаб ЗСУ Лого.jpg

Генеральний штаб Збройних сил України

Державна прикордонна служба України Лого.jpg

Державна прикордонна служба України


Увага! Опитування читачів ВУЕ. Заповнити анкету ⟶