Ренесанс (архітектура)
Ренеса́нс (фр. renaissance, італ. rinascimento від лат. renasci — знову народжуватися, відроджуватися, відновлюватися) — архітектурний стиль доби Відродження (15 — початок 17 ст.), зорієнтований на культурну спадщину античності.
Зміст
Історична довідка
Уперше поняття «rinascita» вжив у середині 16 ст. Дж. Вазарі, утворивши його від слова «rinacque», яке використав Л. Гіберті, характеризуючи пробудження в людях творчого начала після «занепаду культури» в попередню історичну добу, яку Л. Гіберті назвав «media eta» (середні віки, див. Середньовіччя). В самому терміні rinascimento втілено характерне для людей тієї доби відчуття власної культурної вищості.
Батьківщиною стилю є пізньосередньовічна Італія, де він виник і розвивався протягом 15–16 ст. (1420–1580). В інші країни Європи стиль занесено з Італії і там він розвивався протягом 16–17 ст., вбираючи різні національні особливості.
Тоді значних змін зазнала професія архітектора та його соціальний статус (низький у ранньому ренесансі й високий — у пізньому): архітектор був водночас художником, скульптором, декоратором, сценографом, військовим інженером й інтелектуалом (нерідко — ще й поетом та музикантом), членом не ремісничого цеху, а академії. Індивідуальне навчання архітектурі у досвідченого майстра доповнювали дослідження з графічною фіксацією античних архітектурних пам’яток. Поширено практику проведення архітектурних конкурсів на кращі проєкти суспільно значущих споруд.
На формування теоретичних засад стилю вплинула праця Вітрувія «Десять книг про архітектуру», рукопис якої віднайдено в середині 15 ст. і видано наприкінці 15 ст. Подальші теоретичні пошуки архітектори доби Відродження (Л. -Б. Альберті, Дж. Б. да Віньйола, А. Палладіо) провадили, відштовхуючись від праці Вітрувія. Провідними дослідниками ренесансу були Я. Буркгардт, Г. Вельффлін, Е. Панофський (1892–1968; Німеччина — США).
В Італії розрізняють три хронологічні етапи розвитку ренесансу:
- Ранній ренесанс: 1420–1500. Центром розвитку архітектури було м. Флоренція. Провідний архітектор — Ф. Брунеллескі.
- Високий ренесанс: 1500–1540. Творчим центром стало м. Рим. Провідний архітектор — Д. Браманте.
- Пізній ренесанс: 1540–1580. Центром залишилося м. Рим. Провідні архітектори: Мікеланджело Буонарроті, Дж. Б. да Віньйола, А. Палладіо.
Ранній ренесанс представлено творами:
Купол і ліхтар церкви Санта-Марія-дель-Фйоре у Флоренції, капела Пацці 1436–1443, Оспедале-деі-Іноченті (притулок для позашлюбних дітей) 1419–1427 архітектора Ф. Брунеллескі; палаццо Ручеллаї та фасад церкви Санта-Марія-Новела 1456–1470 архітектора Л.-Б. Альберті, палаццо Медічі-Рікарді, палаццо Строцці — усі у м. Флоренції.
Високий ренесанс представлено творами:
церква Санта-Марія-делла-Грація у м. Мілані 1492–1497, храмик Темп’єтто — каплиця монастиря Сан П’єтро ін Монторіо у м. Римі 1502, палаццо Канчеллерія в Римі, [Бельведер у Ватикані]], проєкт 1505 собору Святого Петра в Римі — усі архітектора Д. Браманте; палаццо Фарнезе в Римі; палаццо дель Аквіла у м. Римі 1517 архітектора Рафаеля Санті; бібліотека Сан-Марко у м. Венеції 1536–1548 архітектора Я. Сансовіно.
Пізній ренесанс представлено творами:
Собор Святого Петра в Римі, парадні сходи вестибуля бібліотеки Лауренціани у м. Флоренції 1559, ансамбль Капітолійського пагорба у м. Римі 1536, брама Пія у м. Римі 1561 — усі архітектора Мікеланджело Буонарроті; вілла Джулія в Римі, вілла Фарнезе в Капраролі 1559–1625, церква Іль-Джезу в Римі — усі архітектора Дж. Б. да Віньйола; палаццо К’єрикаті 1566 у м. Віченці, вілла Ротонда поблизу Віченци, церкви Іль-Реденторе 1577–1592 і Сан-Джорджо-Маджоре 1565–1580 (обидві у м. Венеції) — усі архітектора А. Палладіо. Два найважливіші містобудівні ансамблі пізнього ренессансу: вулиця Уффіці у м. Флоренції 1560–1574 (архітектор Дж. Вазарі); реконструкція старої площі Сан-Марко у Венеції зі створенням 1537 архітектором Я. Сансовіно ансамблю споруд П’яцци і П’яцетти (великої і малої площ).
Провідні архітектори пізнього ренесансу започаткували архітектурні стилі: Мікеланджело Буонарроті й Дж. Б. да Віньйола — бароко, А. Палладіо — класицизм. У 19 ст. у схожій стилістиці під назвою неоренесанс працювали архітектори Г. Земпер, Л. фон Кленце тощо.
Характеристика
Найхарактерніша риса — звернення до культурної спадщини античності, відродження її художніх принципів і прийомів (звідси й назва стилю). Майстри італійського ренесансу ніби заново відкрили світ архітектурних форм Стародавнього Риму; проте насправді це було не відкриттям чогось нового й незнаного, а новим поглядом на давно відоме, переоцінка його. Ренесансна архітектура за своєю суттю є ордерною. Але застосовувалися ордери архітектурні не грецькі, а п’ять римських: доричний, тосканський, іонічний, коринфський, композитний.
Найпопулярнішим мотивом була так звана Римська композиційна матриця (арка, фланкована колонами, напівколонами, пілястрами, що несли антаблемент). Основні архітектурні елементи, характерні для стилю: колона з базою і капітеллю; пілон; пілястра; антаблемент з карнизом; арка; архівольт; склепіння. Провідні майстри ренесансу прагнули звести парадні симетричні композиції своїх творів до поєднання кількох елементарних об’ємних форм: куб, циліндр, сфера. Витвори ренесансу статичні, урівноважені, позбавлені динаміки. Характерний перехід від кам’яної каркасної (див. Каркас) конструкції ґотики до масивних цегляних стін зі склепіннями (хрестовими, циліндричними, купольними). Цегляні стіни облицьовували каменем або тинькували з застосуванням стукко (стукко-штукатурка — це винахід ренесансу). Головний архітектурний проєкт усієї історичної епохи Відродження — собор Святого Петра в Римі.
Національні особливості
У європейських країнах за межами Італії ренесанс з’явився не раніше 16 ст. як мода і придворний стиль, імпортований із Італії. З огляду на це майстри з Італії працювали у більшості країн, з яких місцеві архітектори й художники їздили навчатися до Італії. До початку 17 ст. ця стилістика наявна в усіх країнах Європи (крім Московського царства).
Франція
У стилістиці французького ренесансу (16 — початку 17 ст.) поєднано риси французької ґотики (високі дахи, димарі, люкарни, окремі об’єми кручених сходів) та ордерні форми, привнесені з Італії (аркади й галереї). Основними пам'ятками французького ренесансу є: Замки Луари, замок Шамбор, палац короля Франциска І у м. Блуа 1515–1524, паризькі палаци Лувр (архітектор П. Леско) і Тюїльрі 1563–1572 (архітектор Ф. Делорм, не збережено). Визначний містобудівний ансамбль — Королівський майдан у м. Парижі (кінець 16 — 1605).
Іспанія
Ранній ренесанс представлено стилем платереско. Одночасно з ним у 16 ст. розвивався так званий строгий стиль з тектонічним (див. Тектоніка) розумінням ордера архітектурного. Його занесено з Італії італійцями та майстрами-іспанцями, котрі пройшли вишкіл у м. Римі (палац короля Карла V у м. Гранаді 1526 за римськими взірцями, Біржа у м. Севільї 1583–1598 архітектора Х. Б. де Еррера). Головна пам'ятка ренесансу в Іспанії — Ескоріал.
Португалія
Белемська башта Святого Вінсента на р. Тахо поблизу м. Лісабона (див. Монастир ієронімітів і Белемська башта у Лісабоні) — характерний зразок впливу на архітектуру великих географічних відкриттів із поєднанням мотивів європейського ренесансу і форм індійської архітектури. Монастир Христа у Томарі поєднує форми ґотики, платереско і пізнього італійського ренесансу в манері А. Палладіо.
Велика Британія
В умовах панування ґотики ренесансні впливи зафіксовано тільки в декорі як данина моді (Трініті-коледж у м. Кембріджі 1604). Італійська ордерна архітектура представлена Банкетінг-хаузом у м. Лондоні архітектора І. Джонса 1622.
Німеччина
Ренесансна архітектура представлена спорудами: Монетний двір у м. Мюнхені 1567 (із внутрішнім двором з аркадами); будинок Пеллера у м. Нюрнберзі 1605; замок Гартенфельс у м. Торгау 1532; ратуші 17 ст. у містах Кельні й Лейпцигу, цехові будинки в містах Гільдесгаймі, Брауншвейзі.
Австрія
Як і в Німеччині, тут для ренесансу характерні громадські будівлі з внутрішніми аркадними дворами за типом італійського палаццо: ландхаузи (резиденції місцевих парламентів) у містах Лінці 1564–1571 і Граці 1557–1565, аркадний двір Штальбурга — частини імператорського палацу Гофбург у м. Відні 1558.
Угорщина
Першим витвором сакральної архітектури в ренесансній стилістиці є Капела архієпископа Бакоца в Архієпископському кафедральному соборі в м. Естергомі 1507. Цього ж стилю — замок князя Ракоці середини 16 ст. у м. Шарошпатак (медьє Боршод-Абауй-Земплен). В Угорщині ренесансних пам'яток збереглося мало, оскільки їх знищено у 17 ст. під час війн з Османською імперією.
Хорватія
Тут домінував культурний вплив м. Венеції, тож місцева ренесансна стилістика поєднує риси венеційської ґотики з палладіанством (див. А. Палладіо): Князівський палац другої половини 15 ст. у м. Дубровнику, Шибеницький собор Святого Якова.
Чехія
Класичні для італійського ренесансу внутрішні двори з триярусними аркадами зроблено при перебудовах численних замків у 16 ст. Мотивом ордерної аркади вирішено Бельведер у Празі; діамантовим рустом оздоблено фасади палацу князя Шварценберга 1545–1563; мотивом «римської композиційної матриці» — фасади залу для гри в м'яч 1563–1568 у Королівському парку (усі — у м. Празі). Королівський мисливський замок «Зірка» 1555–1556 поблизу м. Праги — шестипроменева зірка в плані, що характеризує властиве пізньому ренесансу захоплення «містичною геометрією» з її «магічними фігурами».
Польща
Перше ренесансне місто Польщі — Замостя, розплановане й забудоване 1581–1583 за проєктом архітектора Б. Морандо (1540–1600; тепер Італія — Польща). Архітектор Б. Береччі (1480–1537; тепер Італія — Польща) перебудував 1507–1536 королівський замок Вавель у м. Кракові з улаштуванням аркад і колонних галерей; він же збудував 1519–1531 Капелу Сигизмунта І при кафедральному костьолі там само. Зразками ренесансних цивільних будівель є замки в містах Шимбарку 1585–1590 (Малопольське воєводство), Барануві-Сандомирському 1592–1614 (Підкарпатське воєводство), вілла королівського секретаря Юстуса у Волі Юстовській 1530 (тепер м. Краків), ратуші в містах Сандомирі другої половини 16 ст. (Свентокшиське воєводство), Познані 1550–1560, Хелмно 1567–1597.
|
Ренесанс в Україні
Ця стилістика як вплив пізнього ренесансу з Італії з’явилися у західних регіонах України з середини 16 ст. й розвивалася до середини 17 ст., коли їй на зміну прийшло бароко. Ренесансними пам’ятками в Україні є Бережанський замок, Збаразький замок, замок князів Острозьких-Заславських у Старому Селі Львівської області 1584–1589, костел Святого Лаврентія в Жовкві, оборонні споруди Троїцького монастиря в Межирічі, Успенська церква у Львові, каплиці Боїмів і Кампіанів у м. Львові (див. Кафедральний костел у Львові), кам’яниці Чорна, Королівська і Бандінелі (див. Площа Ринок у Львові) тощо.
Додатково
Щодо стилістики архітектури України 16–17 ст. неправомірно вживати термін «Відродження» замість «ренесанс», бо для Італії та інших європейських країн, минуле яких бере початок з Римської імперії, архітектура ренесансу була й справді відродженням власного минулого. Тоді як для України 16–17 ст. це було тільки освоєння запозиченого з заходу стилю, що називався ренесансом.
Література
- Panofsky E. Renaissance and Renascences in Western Art. New York : Westview Press, 1969. 387 p.
- Воробйова Л., Мардер А. Ренесанс // Архітектура: короткий словник-довідник. Київ : Будівельник, 1995. С. 253–255.
- Norwich J. J. Great Architecture of the World. New York : DaCapoPress, 2003. P. 142–171.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 137–163.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Львівська політехніка, 2019. С. 131.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ренесанс (архітектура) // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ренесанс (архітектура) (дата звернення: 2.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 04.11.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
