Кафедральний костел у Львові
Кафедра́льний косте́л у Льво́ві — пам’ятка архітектури національного значення, складник пам’ятки всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, Україна.
Зміст
Загальні відомості
Архітектурний комплекс костелу з каплицями міститься в історичному центрі міста у кварталі, що прилягає до південно-західного кута площі Ринок, з якої добре видно вівтарну частину костелу. Його вежа є однією з провідних архітектурних домінант м. Львова. Головний храм католицької громади міста з 1414 став осередком Львівського архієпископства, що охоплювало галицькі, волинські та подільські землі і сягали Київщини.
Історична довідка
Храм, закладений 1360, будувався понад століття. До 1368 споруджено підмурки, 1399 зведено західну вежу. 1404 майстер Микола Гансека (Гонзаго) із м. Вроцлава (тепер Польща) перекрив склепіннями вівтарну частину (хор), після чого храм освячено 1405. Склепіння над тринавовою основною частиною звели 1480 вроцлавські майстри Йоахим Гром та Амброзій Рабіш. Роботи завершив 1493 майстер Ганс Блехер, спорудивши хори над нартексом. Після пожежі 1527, коли завалилися склепіння у нартексі і верх вежі, костел відбудовано. У 16–17 ст. навколо костелу був цвинтар з численними поховальними каплицями (більшість знесено після заборони 1765 поховань у центрі міста). Збереглися каплиці Боймів і Кампіанів.
1760–1778 за ініціативою архієпископа Вацлава Сєраковського (1700; тепер Польща — 1780; тепер Україна) костел реконструйовано під керівництвом львівського зодчого П. Полейовського. Змінено зовнішній вигляд споруди, їй надано барокових (див. Бароко) стильових рис. Вежа отримала вишукане пластичне завершення з наріжними кам’яними вазами; готичне (див. Готика (архітектура) мурування фасадів з червоної та чорної цегли потиньковано (див. Тиньк). До північного й південного фасадів симетрично добудовано одно- та двоповерхові об’єми каплиць і службових приміщень з двома сферичними банями; на західному фасаді прибудовано притвор. Найсуттєвішими були зміни в інтер’єрі, де готичні пілони й нервюрні склепіння прикрасили ліпленням і розписами, які привнесли стилістично несумісний бароковий струмінь у колись строгий готичний інтер’єр. Монументальний живопис виконав художник С. Строїнський (1719–1802; тепер Україна). Замість готичних і ренесансних (див. Ренесанс (архітектура)) вівтарів установлено барокові, роботи львівських скульпторів М. Полейовського (1734–1806; тепер Україна), Я. Оброцького (1740–1800; тепер Україна), Ф. Олендського (Оленського, 1745–1792; тепер Україна) та інших. До їхнього творчого доробку належать також кам’яні скульптури святих навколо соборного хору, об’єднані 1859 литою металевою огорожею.
1892–1930 (з перервами) під керівництвом архітектора М. Ковальчука (1855–1938; тепер Україна), професорів В. Садловського (1869–1940;тепер Україна) і Т. Обмінського тривали реставраційні роботи. У 1890-х їх виконували відповідно до теорії «стилістичної реставрації» з наміром відтворити втрачені готичні стильові форми. Тоді живопис С. Строїнського у вівтарній частині замінено на стилізований готичний орнамент. Цим часом датовано два портали і бічні каплиці, вітражі за ескізами художника Я. Матейка та його учнів — Ю. Мегоффера (1869–1946; Польща), С. Батовського-Качора (1866–1946; тепер Україна) та інших. Тоді ж реконструйовано каплицю при вході, замінено покриття даху й замість кам'яних ваз встановлено мідні.
З 1991 костел Успіння Пресвятої Матері Божої є кафедральним собором Львівської архієпархії Римо-католицької церкви.
Характеристика
Давнє готичне ядро костелу — цегляна тринавова чотиристовпна споруда зального типу (з навами однакової висоти), з непропорційно видовженим гранчастим хором-пресбітерієм і північною вежею на західному фасаді. Первісно західний фасад мали симетрично фланкувати дві вежі, однак південно-західна лишилася недобудованою. Головний об’єм кубічний, оббудований значно нижчими численними каплицями. Стіни прорізано високими стрілчастими вікнами й укріплено ступінчастими контрфорсами. Костел увінчано стрімким дахом з бароковим щипцем. У інтер’єрі високі пучкові пілони підтримують стрілчасті арки і хрестові склепіння з готичними нервюрами. Стіни і склепіння розмальовані фресками. Збережено багато надгробків — витворів меморіальної скульптури.
Каплиця Кампіанів прибудована до костелу з північного боку наприкінці 16 ст. — 1629. Це родова усипальня, створена архітекторами П. Римлянином і В. Капіносом-молодшим (1577–1655; тепер Україна). Автором скульптурного декору вважають Я. Пфістера (1573; тепер Польща; — 1642; тепер Україна). 1760 плафон каплиці розмалював С. Строїнський. Збережено в первісному вигляді, реставровано 1905–1907. Каплиця квадратна в плані, перекрита склепінням, має вхід з північної нави костелу. Фасад вирішено у стилістиці пізнього ренесансу зі скульптурним декором. На важкі гранчасті квадри масивного цоколя спираються пілястри римо-доричного ордера. Площини між ними заповнені тематичними рельєфами з картушами. Завершує фасад доричний антаблемент, що має фриз із різьбленими розетками і левовими маскаронами. Вище — аттик з трьома овальними медальйонами. Це один з найкращих зразків львівської пізньоренесансної пластики. В інтер'єрі стіни облицьовано різнобарвним мармуром, є спарені картуші з епітафіями та вівтар з чорного мармуру в стриманих ордерних формах, які доповнено скульптурними постатями з червоного мармуру, сталактитовими розетками.
Каплиця Боїмів як родова усипальня збудована 1609–1615 навпроти костелу з південно-східного боку від нього. Первісно стояла окремо, тепер прилягає до кварталу так званих капітульних будинків. Її авторів достеменно не з’ясовано. Архітектором вважають А. Бемера (1555; тепер Польща — 1626; тепер Україна), авторами скульптурного декору — Й. Шольца із м. Кенігсберга (тепер м. Калінінград, Росія) і Я. Пфістера.
Каплиця — невелика кубічна споруда з вапняку, перекрита сферичним куполом на світловому восьмерику. Купол вінчає світловий ліхтар зі скульптурою. Усі фасади, крім західного, витримано в лапідарних ренесансних формах і декоровано фресками, зокрема з портретами членів родини Боїмів. Головний західний фасад цілком покритий кам’яним різьбленням на тему Страстей Христових, виконаним у техніках круглої скульптури, горельєфу й барельєфу. Велику мистецьку цінність має скульптурне оздоблення інтер’єру з триярусним вівтарем із зображенням сцен «Тайна вечеря», «Моління про чашу» (в центрі), «Умивання ніг» та пристінними епітафіями. Маньєристична (див. Маньєризм) стилістика пишного скульптурного декору гармонує з загальним архітектурним вирішенням споруди.
Галерея
|
Значення
Цей кафедральний костел є єдиною готичною спорудою, що збереглася у м. Львові, найбільшою в Україні. Належить до північноєвропейської школи цегляної готики. Оригінальність пам’ятки полягає в тому, що вона увібрала пізніші стилістичні нашарування ренесансу, бароко і класицизму. Це мистецька скарбниця творів скульптури, іконопису, монументального живопису, декоративно-ужиткового мистецтва середини 16 — 19 ст. Прибудована до костелу каплиця Кампіанів є однією з найхарактерніших архітектурно-скульптурних пам'яток львівського ренесансу. Оригінальністю маньєристичного скульптурного декору вирізняється каплиця Боїмів. Костел з каплицями входить до складу об’єкта всесвітньої спадщини ЮНЕСКО «Львів — ансамбль історичного центру» (з 1998).
Література
- Січинський В. Історія українського мистецтва : в 2 т. Нью-Йорк : Наукове товариство ім. Шевченка в Америці, 1956. Т. 1. С. 65.
- Козубська О. Латинська катедра у Львові: спроба нової інтерпретації відомих фактів // Народознавчі зошити. 2000. № 2 (32). С. 252–261.
- Трегубова Т. Комплекс латинського кафедрального собору Вознесіння Пресвятої Діви Марії // Вечерський В. В., Годованюк О. М., Тиманович Є. В. та ін. Пам’ятки архітектури й містобудування України: Довідник Державного реєстру національного культурного надбання. Київ : Техніка, 2000. С. 146–149.
- Архітектура Львова: Час і стилі. ХІІІ–ХХІ ст. Львів : Центр Європи, 2008. С. 68–71.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Кафедральний костел у Львові // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Кафедральний костел у Львові (дата звернення: 13.05.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 20.04.2022
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
