Ордер архітектурний
О́рдер архітекту́рний (нім. order, фр. ordre, від лат. ordo — ряд, порядок) — композиційно осмислена й канонізована система тримальних (колона з капітеллю, базою, п’єдесталом) і підтримуваних (антаблемент з архітравом, фризом і карнизом) елементів стійково-балкової конструкційної системи; точно визначений порядок розташування архітектурних елементів та їхнього художнього і декоративного вирішення. Одне з основних понять в історії архітектури та в теорії класичних архітектурних форм.
Ордер заснований на модульному співвідношенні розмірів і гармонійно пов’язує усі складові частини і елементи будівель / споруд: зміна однієї з них неминуче тягне відповідні зміни усіх інших.
Історична довідка
Перша в історії світової архітектури цілісна ордерна система сформувалася в архітектурі Стародавнього Єгипту. Для неї характерні різноманітні форми масивних, тісно поставлених підпор й одноманітні антаблементи: підпори у вигляді чотири- чи восьмигранних пілонів або колон з канелюрами й редукованими капітелями (у вигляді абака без ехіна). Такі колони є прототипом грецького ордера доричного. У Стародавньому Єгипті застосовувалися колони 3-х типів: папірусовидні, лотосовидні, пальмовидні. При цьому стовбури (фусти) колон були: круглі і з пучків (пучкові); прямі і звужені донизу. Відомі капітелі 3-х типів: розквітла квітка, закритий бутон, гаторична (з зображенням голови богині Гатор).
В ахеменідській Персії (див. Персія Давня) у 5 ст. до н. е. сформувався персидський ордер, для якого характерні стрункі пропорції колон, стовбури з канелюрами, розвинені високі бази й капітелі з протомами (парними зображеннями передньої частини бика або коня), конструктивна роль яких — підбалка при дуже широких інтерколумніях (співвідношення діаметра колони до інтерколумнія 1:5).
У палацах 3–2 тис. до н. е. на о. Кріт (див. Кносський палац) застосовувався егейський ордер, у якого дерев’яний стовбур колони розширювався вгору, спирався на конічну базу, мав капітель з ехіном і абаком та підтримував тричастинний антаблемент. Цей ордер вважається одним із джерел формування ордерів Греції Давньої.
Грецькі ордери походять від дерев’яно-сирцевих споруд, які були прототипами ранніх храмів і палаців. Формування ордерної системи припадає на початок 6 ст. до н. е. (ордер доричний) і відбулося протягом 10–15 років, тобто за час діяльності одного покоління зодчих. Ордер іонічний сформувався у серед. 6 ст. до н. е. на території Іонії (південно-західне узбережжя півострова Мала Азія). Близько 420–410 до н. е. в Аркадії винайдено третій ордер — коринфський. У Стародавньому Римі до трьох грецьких ордерів додали ще два: найстародавніший — тосканський і сформований найпізніше (1 ст.) композитний, який поставив колони всіх ордерів на п’єдестали.
Ордерною називають архітектурну композицію будівлі чи споруди, яка заснована на класичному (грецькому чи римському) ордері. Широко використовувалась в усіх архітектурних напрямах і стилях, які базувалися на принципах античної архітектури (ренесанс, бароко, класицизм), а також у їх наступних інтерпретаціях (неокласицизм, постмодернізм). З епохи Відродження і до 20 ст. включно відомі спроби архітекторів винайти / створити новий ордер архітектурний, принципово відмінний від класичних, однак жодна з цих спроб не увінчалася успіхом (див. Ордер французький, Ордер фашистський).
|
Характеристика
Ордером архітектурним (або класичним ордером) називають, як правило, ордерні системи античної Греції (грецькі ордери) і античного Риму (римські ордери), які вплинули на розвиток світової, особливо європейської архітектури. Основними частинами ордера архітектурного є: основа (стереобат у грецьких ордерах, п’єдестал — у римських); опори (колони); підтримувана ними конструкція (антаблемент), яка є основою даху.
Залежно від пропорцій, характеру членування, деталей і художнього опрацювання архітектурної форми розрізняють декілька ордерів, що історично склалися у різні періоди часу, назви яких пов’язані з назвами племен і областей античності: грецькі — доричний, іонічний і коринфський; римські — тосканський, доричний, іонічний, коринфський і композитний. Грецькі ордери належать до категорії неповних, а римські — до категорії повних ордерів, оскільки в них колони мають п’єдестали. Ордери мають різні пропорції: наймасивнішим є доричний, найстрункішим — коринфський. За визначенням Вітрувія, античні греки вважали, що колона доричного ордеру є архітектурно-мистецьким втіленням чоловічої краси; іонічного — жіночої; коринфського — дівочої.
Література
- Тищенко О., Вечерський В. Ордер архітектурний // Архітектура: короткий словник-довідник / За заг. ред. А. П. Мардера. Київ : Будівельник, 1995. С. 196–198.
- Тимофієнко В. І. Архітектура і монументальне мистецтво: терміни і поняття. Київ : Видавництво Інституту проблем сучасного мистецтва ; Головкиївархітектура, 2002. С. 305.
- Вечерський В. Курс історії архітектури. Київ : Інститут проблем сучасного мистецтва, 2006. С. 13–14; 25; 33; 35–37.
- Михаловский И. Теория классических архитектурных форм. Москва : Архитектура-С, 2006. 288 с.
- Клименюк Т., Проскуряков В., Ковальчук Х. Ілюстрований словник архітектурних термінів. Львів : Видавництво Львівської політехніки, 2019. С. 40–41.
Автор ВУЕ
Покликання на цю статтю: Вечерський В. В. Ордер архітектурний // Велика українська енциклопедія. URL: https://vue.gov.ua/Ордер архітектурний (дата звернення: 28.04.2024).
Статус гасла: Оприлюднено
Оприлюднено: 19.02.2020
Важливо!
Ворог не зупиняється у гібридній війні і постійно атакує наш інформаційний простір фейками.
Ми закликаємо послуговуватися інформацією лише з офіційних сторінок органів влади.
Збережіть собі офіційні сторінки Національної поліції України та обласних управлінь поліції, аби оперативно отримувати правдиву інформацію.
Отримуйте інформацію тільки з офіційних сайтів
Офіс Президента України
Верховна Рада України
Кабінет Міністрів України
Служба безпеки України
Міністерство оборони України
Міністерство внутрішніх справ України
Національна поліція України
